28 февраля 2012 года на сайте "Киевского эколого-культурного центра" (ecoethics.ru) появилась обзорная статья В.Е. Борейко о загадочном и легендарном звере под названием "чупакабра". Статья озаглавлена как "Чупакабра как индикатор глупости журналистов и невежественности общества". Свой обзор В.Борейко начал с 1950-х годов (Пуэрто-Рико) и закончил Украиной, где в последнее время разговоры о существе приобрели эпидемический характер.

Загадочного Карадагского змея, прозванного "Блэкки", ищут давно. На Черноморском побережье вы услышите неисчислимое количество рассказов и легенд о встречах с криптозоологической особью. Много чего интересного рассказывают интернет-пользователи на многочисленных форумах. Но как справедливо говорят, "лучше один раз увидеть, чем 100 раз услышать". Единственное правдоподобное видео "Блэкки" было снято в октябре 2009 года...

Владимир Добров, специализирующийся на всякого рода чертовщине в "Мегаполис-Экспрессе" опубликовал эту историю ("Я в лес вошла и вышла… замуж. За снежного человека") в издании 11 октября 2004 года. Откуда взялась эта фантастическая мелодрама - из жизни или из головы журналиста - остается только гадать. Между тем, подобные легенды и рассказы - распространенное явление в Карпатах.

Все началось с того, что любитель-рыболов Николай Николаевич С. на вездеходе отправился на свое любимое озеро. Ехал он по знакомой лесной дороге, когда его внимание привлек странный провал в снегу. Присмотревшись, понял, что это след не животного, а, скорее, человеческий. Но невероятно огромный. Похоже было, что тут прошел великан. Николай Николаевич знал эти места как свои пять пальцев. Никак не мог допустить, что здесь могут обитать какие-то человекообразные чудища, и в то же время он своими глазами видел след...

О легендах Западной Украины, в которых фигурирует "снежный человек" пишет Павел Динец в статье "На пути кладоискателей иногда встает таинственная живность" в "Комсомольской правде" от 10.08.2011 года...

Чёрное море - «вещь», несопоставимая с озером Лох-Несс. Если разобраться по сути, оно намного больше по размерам (что очевидно) и загадочнее, о чем известно меньше. А если верить свидетельствам очевидцев, живущий в его глубинах зверь будет побольше того, который обитает в шотландском озере...  

Пошук гоміноїда — важка і складна справа. Перебуваючи у горах, необхідно бути обережним, щоб не спіткнутися і не впасти у безодню. Слід бути уважним, щоб не оступитися, коли стежка переривається і доводиться іти сипучим схилом. У непідготовлених людей це може викликати страх і запаморочення. Таким необхідно надавати допомогу...  Уривки з щоденника експедиції українських криптозоологів по пошуку снігової людини «Гіссар-87»

Взявши на плечі рюкзаки, ми вирушили стежкою. Позаду залишилися тривала попередня підготовка до експедиції і клопітливі лаштування до подорожі, їхали з Києва до Душанбе поїздом. «Звичайно, літаком було б швидше,— пояснював Ігор Францович Тац, але тривала поїздка дає можливість адаптуватися до нової кліматичної зони поступово. Крім того, ці кілька днів сприяють виникненню дружби і згуртованості між членами експедиції, що дуже важливо в екстремальних умовах. Адже кожний може потрапити у ситуацію, коли товариська підтримка буде необхідною»...

Зараз натрапити на слід йеті в Карпатах набагато складніше, бо гори вже не ті. Вони стали лисими. За роки незалежності України в Карпатах браконьєри вирубали набагато більше лісів, ніж радянська влада в цьому краї за всі роки окупації. Ніхто з браконьєрів за це не несе жодної відповідальності, мафія господарює в кожному гуцульському селі, залишаючи смерекові, ялинові чи букові пні нашим нащадкам, як знак нашої байдужості й безгосподарності. Звісно, в такій ситуації почуває себе, напевно, доволі незручно і снігова людина, яка з оголених сьогодні Карпат змушена, мабуть, відступати в глухі карпатські праліси...

Протягом тривалого часу наполегливих досліджень в горах Паміру І. Ф. Тацл (відомий український дослідник аномальних явищ, криптозоолог) зумів привернути до себе людей, які живуть там, своєю доброзичливістю та сердечністю. У дружніх бесідах вони йому розповідали цікаві історії про зустрічі з "сніговою людиною"... Ці історію були наведені у книзі "Легенди про снігову людину", Маріуц І.С., (Товариство "Знання" Української РСР, 1989 рік)