Образ Чугайстра (Лісового Чоловіка) знають тільки в Українських Карпатах - він невідомий іншим слов'янам. На Бойківщині його називають просто Дідом, а в Закарпатті - нічником. Походження назви Чугайстер достеменно невідоме. Сучасні дослідники пов'язують це слово з «чугою»,«чуганею» (верхнім одягом, який тчуть так, що він має вигляд великої овечої шкури з довгою шерстю), з «гайстром-журавлем», або навіть зі сторожовими козацькими вежами, які називали чугами і природними проточинами в камені - «чугілом»...
Невідомо, чи існує снігова королева, а от снігова людина зустрічається так часто, як і НЛО. Нещодавно, скажімо, на лижному курорті Славську, що в Карпатах, з лісу вибігла налякана група туристів.
– Ми вирішили погуляти серед смерек годині о п’ятій. Було дуже красиво і трішки темно – якраз сонце сідало, – розповідає 32-річна Марія, що приїхала в гори зі Львова. – Раптом, на відстані приблизно ста метрів, стежку перебігла кремезна істота. Вона була покрита густою шерстю темного кольору, не мала одягу... На зріст сягала двох метрів чи навіть більше. Ми з чоловіком налякалися, по-перше, тому, що з нами була п’ятирічна донька. Схопили її, і майже скотилися з гори. Прийшли до тями вже на трасі – запорошені снігом, і щасливі, що вціліли. Ну і зараз чи не із задоволенням пригадуємо цей випадок: зустріч з невідомим, як-не-як.
Образ "чугайстра" в уяві сучасників Час від часу подібні повідомлення надходять з карпатських гір. Щоправда, місцеві жителі менш красномовні.
«Снігової людини нема, тому що нема снігу», – категорично відповів чоловік на санях, запряжених конем. Дехто з горян лякає: «У лісі водяться лише вовки. Якщо людина буде одна, та ще й вночі, її обов’язково з’їдять». Снігової людини це, звичайно, не стосується – навпаки, її бояться згадувати, бо цим можна накликати біду. Власне, ця прикмета стосується лише українського варіанту монстра – так званого чугайстра або гука. Він має «побратимів» в Америці (сасквоч), Гімалаях (йєті) та інших країнах.
За переказами, чугайстер – це чоловік, заклятий ворогом. Закляття діє все життя, і жертва вже ніколи не зможе повернутися до нормального людського існування – приречена блукати безлюдними місцями, де, крім того, жодна тварина не може йому зашкодити. Сам чугайстер полює, як відомо, лише на нявок – харчується їхнім м’ясом, особливо активно – при повному місяці. Зрідка, випадково зустрівшись із людиною, чугайстер людською мовою запрошує до танцю, після якого без проблем відпускає…
Хоч людина після активних танців з українською сніговою людиною і виснажується, чугайстра заведено вважати істотою доброю. Його навіть наділяють здатністю до віщування. Володіє чугайстер і гіпнотичною силою – при зустрічі з ним людина не може поворухнутися.
Образ "чугайстра" в уяві сучасників Наступного дня після пригоди в лісі чоловік Марії, Артур, повернувся на місце зустрічі з дивною істотою. Неподалік від стежини він знайшов слід, ймовірно, чугайстра. Оскільки вночі йшов сніг, навіть такий непевний доказ можна вважати цінною знахідкою.
– Принаймні, тепер я на власному досвіді переконався, що світ не обмежується тим, що бачили всі. Є речі, знання про які роблять нас сильнішими, – каже Артур, збираючись на нічну гірську екскурсію. Хтозна – може, зустріне й снігову королеву...
Джерело/автор: Катерина ЛЕБЕДЄВА, «Вечірній Київ» /опубліковано Інтернет-порталом київського району ГОЛОСІЇВ 21.02.2003 року
|
