«Сергій Володимирович Чередниченко», — сама так по-дорослому представився мені житель хутора Мийка Краснокутського району Харківської області, хоча на вигляд йому було років 15, і в школі він напевне, відзивається на ім'я Саргійко. Але я бесідував не зі звичайним старшокласником, а з очевидцем, що неодноразово спостерігав появу неопізнаних літаючих об'єктів (НЛО) над рідним лісом. До нас у Харків він приїхав для того, щоб виступити на регіональній нараді «Вивчення аномальних явищ у навколишньому середовищі», яка відбувалася в Будинку науки і техніки, де зібралося більше сотні учасників з Донецька, Рязані, Києва, Ярославля, Москви, Томська, Ленінграда та інших міст країни.
Що ж змушує більшість із нас з невситимою жагою прислуховуватися до повідомлень про п'ятиметрових прибульців і зелених карликів, новин про «літаючу тарілку», завислу нещодавно над Верховною Радою республіки, і заманливі подорожі землян на інші планети? Можливо, винний в усьому наш наростаючий страх перед похмурим майбутнім, обтяжений передріканнями екологічної, політичної й економічної катастроф, явним провісником яких для багатьох споживачів стало введення купонів для придбання найнеобхідніших товарів? Не можна скидати з рахунку і той очевидний факт, що одвічне стояння в чергах все ще не витравило із радянських людей генетичне прагнення до незвіданого, спростовуючи тим самим відомий вислів О. С. Пушкіна, нібито ми ліниві й не цікаві. Зрештою, істина, можливо, як завжди, лежить посередині. Істеричний, я б сказав, сплеск інтересу до інших світів, котрий спостерігається нині, швидше за все, ґрунтується на цілком егоїстичному прагненні в'їхати до раю на чужому горбу — прибульці чи астралів, екстрасенсів чи всесвітнього розуму, здатних пов'язати всі наші дійсно непрості проблеми.
СЕРГІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ І «ТАРІЛКА»
 — Мої брати пішли до школи, трохи випередивши мене, — розповідає Сергій. — І раптом за кілька хвилин почувся стукіт у дворі. Бабуся пішла відчиняти. Бачимо — молодший увесь у сльозах, а старший на смерть переляканий.
Виявилося, що зненацька над ними з'явилася «літаюча тарілка» і почала спускатися донизу. Молодший брат одразу ж побіг додому, а Віктор відступив лише тоді, коли об'єкт узяв курс просто на нього. Схвильованих хлопчаків бабуся вирішила провести до школи. По дорозі все було спокійно, і вона вже збиралася повертатися додому, як брати, котрі йшли попереду, знову переполохалися, а Сергій обігнав їх і побачив сріблясту кулю з хвостом, величиною з кабіну вантажного автомобіля. Ще років п'ять тому мені належало б закликати до комсомольської совісті школярів і затаврувати їхні ідеологічні омани, оскільки НЛО були зараховані до так званих окультних знань, куди здавна відносять магію, теософію й спіритизм. Але я не стану роби ти цього зараз, як не здійснював подібних демаршів і раніше, коли запекла матеріалістична непримиренність добре оплачувалася. Несприйнятливість до чужого способу мислення — це, бодай, найтяжча духовна спадщина, що за лишилася нам від тоталітарної держави, лозунгом якої було твердження "Хто не з нами — той проти нас» простіше за все, наслідуючи чеховського героя, затулитися від реального світу постулатом: «Цього не може бути, тому що цього не може бути ніколи!», І наскільки важче піднятися до філософського визначення: «Щастя — це коли тебе розуміють...»
А зрозуміти правду Сергія Чередниченка просто вже хоча б тому, що з осені минулого року йому разів зо двадцять доводилося спостерігати аномальні атмосферні явища. Вони нагадували сомбреро із загнутими краями, золотавий прямокутник, оточений синіми плямами, сигароподібний об'єкт, посередині якого виднілася темна смуга з «вікнами», золотаво-жовтого «птаха», різні конуси і трикутники, а також класичну «тарілку» з випущеними «шасі». На жаль, Сергію жодного разу не поталанило зафіксувати всі ці дива на фото- і кіноплівку. За його словами, тільки-но пальці торкалися затвора, НЛО миттєво щезав.
НЛО ПОЗУЄ ФОТОЛЮБИТЕЛЮ
Еге, вигукне торжествуючий скептик, отже, жодних матеріальних доказів цих спостережень немає! Та, по-перше, якщо вам особисто не вдалося побачити фотографії американських хмарочосів, то це аж ніяк не означає, що Америка досі ще чекає на свого Колумба. А по-друге, жителю селища Сонячне Охтирського району Сумської області семикласникові Дмитрові Гиренку в лютому нинішнього року все ж вдалося сфотографувати «літаючу тарілку» саме на межі Харківської й Сумської областей. І не будь-де, а безпосередньо поруч із хутором Мийка. Він устиг зробити 14 досить пристойних знімків, істинність котрих підтвердила експертиза галузевої науково-дослідної лабораторії Московського авіаційного інституту. На них у різних ракурсах зафіксований силует франтуватого «капелюха» з напівкруглими «шасі», завислого в повітрі, то над дахом будинку, то над оголеними гілками зимового дерева.
А 5 квітня везучий фотограф побачив на тому ж місці велику кулю, що світилася, завислу над яругою з водоймою. За кілька секунд від нього відокремилися дві зовсім однакові за об'ємом кулі, але меншого розміру, котрі залишилися ніби підвішеними до основного об’єкта під однаковим кутом. Все це тривало близько п'яти хвилин, а потім зникло, повільно відпливаючи вбік хутора Мийка.
У професійних юристів є напівжартівливий вираз: «Бреше, як очевидець», но стільки підозріваючи свідка в брехні, скільки підкреслюючи суб’єктивне сприйняття кожним із нас події що відбувається. Так от у даному випадку, незалежно від Дмитрика Гиренко, цю ж кулю з іншого боку ставка бачив будівельник Михайло Нестеренко. Причому, як вдалося встановити вчителю місцевої школи на прізвище Загурський, очевидці поділилися враженнями тільки зі своїми друзями і лише нещодавно з'ясувалося, що спостерігали одне й те ж явище, оскільки до цього вони не були знайомі один із одним. Та які ж маневри НЛО позбавили спокою Сергія Чередниченка, Дмитра Гиренка та інших жителів хутора Мийка і селища Сонячного?
А ЯКЩО СЕРЙОЗНО?
Як відомо, сьогодні найпопулярнішим є припущення про космічні зонди інопланетян, котрі подібно до штучних супутників Землі ведуть всілякі дослідження нашої атмосфери як повітряної, так і духовної, готуючи Сонячну систему до галактичного десанту. Версія ця настільки відпрацьована фантастами всіх часів і народів у легендах й оповіданнях, романах і відеофільмах, що, гадаю, не треба якихось додаткових коментарів. Проте все ще чекає на своє підтвердження літосферна гіпотеза утворення аномальних явищ томського дослідника В. Сальникова. Якщо формулювати стисло, то суть його ідеї полягає в тому, що деякі види неопізнаних літаючих об'єктів потрапляють у поло нашого зору не з космосу, а із земних надр, утворюючись у результаті збудження різних мінералів тепловими, акустичними і радіаційними полями. Причому найчастіше всі ці фізико-хімічні дії активізуються саме з людською допомогою. Привертає увагу також витончена теорія харків'янина В. Мажуги, впевненого, що більшість аномальних явищ породжена згустками плазми, що формуються за рахунок власного магнітного поля, пучка електронів. Словом, це гігантська кульова блискавка, причиною появи якої стають умови проходження через земну атмосферу космічних променів, що пронизують всю Сонячну систему. Серйозної наукової оцінки і перевірки практикою очікують також статична модель фізичного простору, автором якої с рязанець С. Болих, гіпотеза про існування «паралельних світів» і невидимих амебоподібних форм життя, а також різкі варіанти біоенергоінформаційного обміну, куди можуть бути віднесені екстрасенсорні ефекти.
Однак наукове вивчення НЛО має сенс не лише заради пізнання їх природи. Як міждисциплінарна галузь досліджень, ця проблема сприяє об'єднанню і розвитку багатьох наук, допомагаючи розширити й поглибити наші знання про навколишній світ. Саме тому вона заслуговує на увагу серйозної науки, численні напрямки котрої представлені у вузівських, академічних і галузевих інститутах Харкова. І, звичайно, перша скрипка тут належить молодим ученим, здатним висувати нові ідеї як у складі тимчасових творчих колективів, гак і під егідою центрів науково-технічної творчості молоді.
Віктор Сухобрусов, радіофізик
Источник: «Ленінська зміна», 11.11.1990. Из бумажного архива С.Петрова (Харьков), OCR: Ярослав Сочка
|
