У 2006 році у київському видавництві "Знання-Прес" побачила світ книжка співробітника факультету Київського національного університету В.Ф. Остафійчука "Історія України: сучасне бачення". Власне це навчальний посібник (3-тє видання, перероблене і доповнене), рекомендований Міністерством освіти і науки України (лист № 14/18.2-504 від 17 березня 2004 р.). Рецензентами посібника для учнів стали: В.Я. Хоменко, доктор історичних наук, професор Національного аграрного університету; Т. А. Стоян, кандидат історичних наук, доцент Національного педагогічного університету імені М.П. Драгоманова.
В аннотації до книги вказано: "Пропонований посібник — одна із вдалих спроб осмислення історичного поступу українського народу з прадавніх часів до сьогодення без міфів і фальсифікацій. Спираючись на нову методологічну основу, досягнення вітчизняної та зарубіжної історичної науки, архівні та інші матеріали, автор висвітлює найважливіші періоди, події і факти історії України, які не знайшли правдивого відображення в радянській історіографії. Відтворено незаслужено забуті яскраві історичні постаті, котрі відіграли помітну роль у долі нації. До кожної теми курсу додаються список літератури, плани семінарських занять, тематика рефератів, словник іншомовних термінів, іменний покажчик видатних історичних особистостей, хронологія подій, проблемно-пізнавальні запитання для самоконтролю. Посібник відповідає програмі курсу "Історія України" для вищих закладів освіти. Третє видання перероблено і доповнено. Розраховано на студентів, викладачів вищих навчальних закладів, науковців, учителів, учнів старших класів загальноосвітніх шкіл, гімназій, ліцеїв, коледжів, усіх, хто цікавиться історією українського народу".
 Ця книжка мала резонанс, власне як і будь-яке видання про історію України, та нас в першу чергу цікавлять не політичні аспекти, а власне тематика невідомого чи незбагненного.
Уже на перших сторінках підручника В.Ф. Остафійчука у розділі "Археологічна періодизація, еволюція людини та людського суспільства. Аратта" знаходимо матеріал для роздумів. Наводимо фрагмент:
Приступаючи до розгляду першого питання, слід зазначити, що в археологічній періодизації визначаються такі загальноприйняті періоди:
а) кам'яний вік, який поділяється на палеоліт (давній кам'яний вік), мезоліт (середній кам'яний вік) та неоліт (новий кам'яний вік);
б) енеоліт — міднокам'яний вік або перехідний від каменю до бронзи;
в) бронзовий вік, що дістав назву від нового матеріалу — бронзи, з якої почали виробляти знаряддя та зброю;
г) залізний вік — останній в археологічній періодизації. Починається він з рубежу II та І тисячоліть до н.є.
В основі визначення хронологічних рамок кожного періоду лежить домінуюча роль того чи іншого матеріалу у виготовленні знарядь праці — каменю, міді, бронзи та заліза.
У першій половині кам'яного віку — палеоліту, за так званої ашельської доби, що датується часом від 1,5 млн до 150 тис. років тому, відбулося заселення територій сучасної України первісною людиною.
Безперечно, що археологія, яку по праву називають матір'ю історії, не може дати абсолютно точного уявлення про стародавні часи. Нові дослідження, відкриття, часто сенсаційні, постійно змінюють і вдосконалюють картину народів у доісторичний період. Так, ще зовсім недавно найдавнішою пам'яткою перебування людей на території України вважалися матеріали палеолітичної стоянки, яка існувала 200 тис. років тому поблизу с. Лука-Врублівець на Дністрі (тепер Хмельницької обл.). Та от нещодавно українські археологи поблизу с. Королеве на Закарпатті виявили кам'яні знаряддя праці, виготовлені людиною, які датуються значно раніше — одним мільйоном років тому. Це найдавніша відома палеолітична пам'ятка Європи. Отже, територія України була заселена першими людьми ще в праісторичну добу.
Щодо розвитку людини на території України, то він проходив, як засвідчує археологія, напевно, ті самі стадії, що і в інших регіонах Землі. Унаслідок цього у ранньому палеоліті на землях України з'явилася найдавніша людина — пітекантроп (архантроп). Кам'яні знаряддя праці та сліди виробництва цієї людини виявили археологи в Закарпатті. Вік цих знахідок визначається майже одним мільйоном років.
Подальша тривала еволюція людини привела до появи нового типу доісторичної людини — неандертальця (палеоантропа). Вона, як показують археологічні дослідження, проживала майже на всій території сучасної України 150 тис. років тому. В епоху пізнього палеоліту, яка охоплює більш як 25 тис. років тому, відбулося остаточне становлення людини сучасного фізичного типу — Homo sapiens, або людини розумної. її ще називають кроманьйонцем (неоантропом). У межах України відомо близько 800 стоянок цієї людини.
Американські науковці М. Кремо та Р. Томсон у праці "Невідома історія людства", демонструючи вельми неординарний підхід до палеонтології та антропології, спростовують основи теорії Ч. Дарвіна про походження людини. Згідно з офіційною теорією сучасний тип людини сформувався 100 тис. років тому, а доти існували тільки наші мавпоподібні пращури. У процесі восьмирічних досліджень М. Кремо і Р. Томсон виявили багато свідчень того, що розумна людина існувала протягом багатьох мільйонів років тому. На їхнє переконання, неандертальці, австралопітеки та представники виду Ното erectus (людина прямоходяча) не лише співіснували з людиною впродовж мільйонів років, а й нині залишаються нашими сусідами. Підтвердження тому — численні історії про північноамериканських "саскуоче" та "бігфуте", еквадорських "ширу", бразильських "мапінгуарі", китайських "маоренів", індонезійських "бататутів", всіляких африканських диких людей, і, звичайно, про найвідоміших гімалайських йєті (снігових людей). Істотні розбіжності в розмірах, величині волосяного покриву та звичках, на думку авторів "Невідомої історії людства", саме й засвідчують належність цих істот до різних видів.
Та й генетичні дослідження останнього часу показують, що розходження у генах між неандертальцем і сучасною людиною занадто великі, щоб вважати їх родичами. Це два різні біологічні види, які походили від різних гілок древніх гомінідів. Згідно з видовими законами вони не могли змішуватися і давати спільне потомство. Отже, неандертальці являли собою особливий вид розумних істот, породжений еволюцією життя на Землі.
Професор швейцарського Зоологічного інституту в Базелі А. Портман розробив шкалу розумових здібностей живих істот. На першому місці — людина (214 балів), на другому — дельфін (195 балів), на третьому — слон (150 балів). А наші, як вважалося, родичі — мавпи посіли четверте місце з дуже скромним результатом у 63 бали. Англійські вчені дослідили, що розумові здібності свиней нічим не поступаються шимпанзе. Американський астроном Саймон Кларк що найближчими до нас розумними істотами є схожі на дельфінів мешканці одного із супутників Юпітера.
У пізньому палеоліті виникає така форма організації людей, як родова громада.
З появою племен завершується тривалий процес формування родоплемінного ладу, що базувався на власності громади на засоби виробництва та на зрівняльному розподілі продуктів серед членів роду, племені.
З розвитком матеріальної культури, зростанням колективної праці зароджувались основи духовної культури, зокрема мислення, мова, релігія, ідеологічні уявлення, елементи мистецтва і магії... (сторінки 15-17)...
Ці озвучені факти викликали цілу бурю обговорення: здивування, засудження, ігнорування, остраху і т.д. Можливо тому, що ми все ще мислимо консервативно? Чи можливо тому, що цього не може бути, бо цього не може бути ніколи?
Сергій Тарнавський для "України Аномальної", 23 серпня 2011 року
|
