В середині 1970-х років розмови про НЛО вважалися мало не непристойними, навіть сьогодні ще дехто вважає, що проблеми НЛО взагалі не існує. Та питання - вірити чи не вірити? - втратило сьогодні гостроту, хоча б тому, що уряди багатьох країн світу не заперечують впровадження програм, спрямованих на дослідження НЛО. За часів Радянської влади в Україні тема НЛО проходила через сувору цензуру. Сьогодні "про це" можна говорити відкрито, та це ще не гарантія розуміння того, що діється. У 1994 році Президент Леонід Кравчук передав ведення проблем НЛО Національній академії наук України. Що саме вивчали наші ортодоксальні вчені - невідомо, та їх позиція наразі відома. Пан Леонід Шульман (доктор фіз.-мат. наук, головна астрономічна обсерваторія НАН України) твердженням, що "каміння з неба падати не може" й по сьогоднішній день переконує громадськість у відсутності реальних причин існування НЛО. Та поки він проголошує НЛО безглуздям, маячнею і т.д., Збройні Сили України (як і в будь-якій країні світу) продовжують вивчати (чи вивчали?) феномен "літаючих тарілок". Про це стало відомо ще у грудні 1995 року, коли в пресі зявилося інтервью з начальником Головного гідрометеорологічного центру Збройних Сил України Ю.В.Лунєвим. Наказом міністра оборони України збір інформації по НЛО проходить (чи проходив?) у кабінетах цього центру. Окрім цього, ще з часів СРСР Україні перепав у спадок значний архів спостережень ПВО за НЛО і аномальними явищами в атмосфері, що власне ніхто й не заперечує. Власне, фактом дослідження НЛО у військових колах нікого не здивуєш. Та уфологи (дослідники НЛО) весь час бідкаються на засекречування такої інформації військовим відомством. Чи можливо таке в демократичній Україні? Аби розвіяти міф про брак гласності, автори передачі "Подвійний доказ" (телеканал "1+1") Анатолій Борсюк і Дмитро Корчинський запросили у жовтні 2002 року обговорити цю болючу тему як уфологів, так і військових. Перші звісно прибули, а другі обмежилися відпискою (цитую): "У Збройних силах України не існує фахівців, які б досліджували невпізнані літаючі обєкти та різні атмосферні явища, а також не існує штатних управлінь та служб, які б вивчали зазначені явища". Міністерство оборони України відповідь сформулювало чітко, та так само чітко могли висловитися й четверо військових, котрі в 1990-х роках були причетні до збору повідомлень про НЛО в армії і працювали у високих військових інстанціях. Нажаль, вони відмовились прийняти участь у теледебатах. Виходить, як не крути, а факт секретності НЛО-досліджень в Україні, таки очевидний. Тож панове урядовці і військові, якщо НЛО - безглуздя і маячня, то який сенс щось засекречувати? І які нормативні акти ренгламентують цей процес?
Ярослав Сочка, керівник Закарпатського уфологічного клубу "УФОДОС".
P.S. Глава парламентского комитета по нацбезопасности и обороне Анатолий Гриценко встретился в чате с читателями «Главреда» (http://glavred.info/archive/2008/08/27/111216-5.html) 27.08.2008 года. И в частности, ответил на такой вопрос:
Шановний Анатолію Степановичу! Як, на вашу думку, чи готові світові лідери підняти завісу таємничості та розвіяти міфи навколо ідеї можливого впливу внеземних цивілізацій на життєдіяльність сучасного цивілізованого світу? Чітко і відкрито сказати: оце брехня, а це правда? Дякую. Ответ:Що стосується інших цивілізацій, теми НЛО, це дуже цікаве питання, але не світові лідери, а скоріше вчені мають дати на них відповіді.
Национальный архив Британии приоткрывает завесу над материалами по НЛО... Испания рассекретила отчет о падении НЛО в 1965 году... и так далее... Это заголовки публикаций в газетах за 2009 год... Найдутся ли средства и время обнародовать украинские архивы по НЛО?
Розсекречений архів (11 папок, 1600 сторінок), що зберігається на офіційному сайті ФБР (foia.fbi.gov), містить інформацію про істерію з приводу НЛО, яка охопила Америку в кінці 40-х – початку 50-х років минулого століття після знаменитого розуельского інциденту. Тоді на південному сході країни в липні 1947 року нібито впав на землю таємничий літаючий диск.
Власне, про цю історію, яка в уфології вважається класикою жанру і досі згадується в будь статті про інопланетян, в розсекречених документах до образливого мало.
Доповіді агентів про чутки, розповіді очевидців («ми з приятелем їхали на машині, раптом щось бабахнуло, і стало видно, як удень» або «протягом години ми спостерігали в небі дивний об’єкт, схожий на перевернуту тарілку») і кілька документів з власним автографом тодішнього директора ФБР Едгара Гувера, де він дає вказівки збирати подібні чутки і нарікає на військових, які не розкривають свої секрети.
