КОЛИ МИ ПЕРЕКЛАДЕМО ЗМІСТ ВИТЯГУ З МЕМОРАНДУМУ НА КІНЕМАТОГРАФІЧНУ МОВУ, ТО ОТРИМАЄМО ВІДОМИЙ АМЕРИКАНСЬКИЙ ФІЛЬМ „АРМАГЕДДОН" — ДУЖЕ ПОПУЛЯРНИЙ У СВІТІ БЛОК-БАСТЕР, ЯКИЙ, БЕЗПЕРЕЧНО, ПОДИВИЛАСЬ БІЛЬШІСТЬ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ. ЯК ВІДОМО, У НЬОМУ ЙШЛОСЯ ПРО ЗІТКНЕННЯ ЗЕМЛІ З АСТЕРОЇДОМ. ЧИ МОЖЛИВА ТАКА ГЛОБАЛЬНА НА ТАСТРОФА? ЧИ Є ЗМОГА ЇЙ ЗАПОБІГТИ? ПРО ЦЕ — НАША РОЗМОВА ІЗ ДОКТОРОМ ФІЗИКО-МАТЕМАТИЧНИХ НАУК, ЗАВІДУЮЧИМ ВІДДІЛОМ ФІЗИКИ АСТЕРОЇДІВ ІНСТИТУТУ АСТРОНОМІЇ ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ВЛ.КАРАЗИНА ДМИТРОМ ФЕДОРОВИЧЕМ ЛУПІШНОМ.
Якщо якось астероїд зіткнеться із Землею, знищивши при цьому не тільки людський рід, а й мільйони інших живих істот, а ми, маючи можливість запобігти катастрофі, не зробимо цього через брак рішучості, хибні пріоритети, неправильну оцінку ризику чи недосконале планування, то нехтування нашим дарунком розумного передбачення і відповідальності за власне життя і все живе на Землі буде найбільшим актом самозречення у всій людській історії.
(З меморандуму Американського інституту аеронавтики й астронавтики, жовтень 1995 року)
 — Отже, ми ознайомились із витягом з Меморандуму Американського інституту аеронавтики й астронавтики. Як ви гадаєте, чи є в ньому зумисне перебільшення небезпеки чи надмірна драматизація ситуації?
— Аж ніяк. Нагромадження й осмислення даних спостережень, виявлення на земній поверхні дедалі більшої кількості слідів космічних катастроф у минулому, нові факти про катастрофічні зіткнення у Сонячній системі — усе це сприяє усвідомленню науковими колами та всією громадськістю тієї реальної небезпеки від зіткнення значного космічного тіла із Землею. Особливо загрожує нам популяція астероїдів, котрі рухаються по нестабільних орбітах, що зближуються й перетинають орбіту нашої планети.
На цей час виявлено понад 1700 таких астероїдів (АЗЗ), що зближуються із Землею. За фізичними властивостями вони майже не відрізняються від інших малих планет, які обертаються у головному поясі, між Марсом та Юпітером, хіба що менші за розмірами. Та все ж таки, АЗЗ Сизіф, що перетинає орбіту Землі, тобто може із нею зіткнутись, має діаметр близько 8 кілометрів.
Цілком природно в останні роки основні зусилля фахівців спрямовані на вивчення саме таких АЗЗ-об'єктів. І різке зростання інтересу до них не в останню чергу пов'язано із проблемою астероїдно-кометної небезпеки. Ця небезпека існує протягом усієї історії людства, але усвідомлення її реальності, як уже мовилось, відбувається тільки тепер. —Але є теорія ймовірностей. Наскільки реальне падіння на Землю астероїда? Може, взагалі не варто бити на сполох?
— Ми вже навели приблизну кількість більш-менш значних астероїдів, скажімо, діаметром понад 1 кілометр, що перетинають орбіту Землі. Та є ще близько 300 тисяч небесних тіл із діаметром понад 100 метрів. Зіткнення із планетою кожного із них — це теж реальна небезпека для існування людства. Зі зменшенням розмірів астероїдів їх кількість стрімко зростає у відповідності з так званим ступеневим законом розподілу за масою. Отож насправді поблизу орбіти Землі обертаються навколо Сонця сотні тисяч — мільйони об'єктів, які теж можуть влучати в планету і спричинити катастрофу місцевого значення.Астрономи вміють моделювати еволюцію орбіти астероїдів (якщо вона достатньо добре визначена) на десятки і сотні років наперед, аби з'ясувати можливість падіння того чи іншого АЗЗ на Землю. Але більшість таких об'єктів, на жаль, ще не відкрита й орбіти їх невідомі. Тобто, ми не можемо бути впевнені у тому, що падіння досить великого космічного тіла на планету не може статись найближчим часом.
Та все ж таки ймовірність зіткнення того чи іншого астероїда із Землею відносно невелика. Одне на мільйон років — для астероїда діаметром 1—2 кілометри, і теж одне — але вже на сто років, для тіл, що мають діаметр близько ЗО метрів. Об'єкт, подібний Тунгуському метеориту (близько 60 метрів у діаметрі), може впасти на Землю один раз на триста років. А ще нашій планеті загрожують зіткнення з деякими кометами, які в сумі становлять разом не більше 10 відсотків від чисельності АЗЗ.
— Звичайно, ймовірність падіння великих небесних тіл не співрозмірна із тривалістю людського життя. Але людська цивілізація існує вже багато років, а саме життя на Землі — чимало сотень мільйонів років. Отож цілком логічне запитання: що ж станеться, коли на Землю впаде велике небесне тіло?
— Розрахунки показали, що мінімальна маса астероїда, здатного викликати глобальні катастрофічні зміни клімату фауни і флори, має становити кількадесят мільярдів тонн, що відповідає граничному діаметру 1—2 кілометри. Удар такої маси призведе до вибуху, тротиловий еквівалент якого сягне 1 млн. мегатонн (50 млн. „Хіросим").
Викидання речовини із кратера може спричинити ефект „ядерної зими": пил і сажа, здійняті в повітря, поглинуть сонячне випромінювання, внаслідок чого різко знизиться температура на поверхні планети, відбудуться глобальні зміни в екології', значна частина населення загине протягом декількох місяців чи років. Такий апокаліпсис особливо страшний тим, що жодна нація не зможе допомогти іншим, оскільки постраждають усі. Людська цивілізація у нинішньому вигляді ймовірно припинить своє існування.
Але надзвичайно небезпечні при зіткненні й тіла розміром у сотні метрів. Основна енергія при цьому виділяється при ударі об тверду чи рідку поверхню. Діаметр кратера, що утворюється, перевищить розмір тіла у 15—20 разів, а площа зони ураження, як при вибухові в атмосфері, так і на поверхні, може поширюватись на мільйони гектарів. При падінні, наприклад, 250-метрового об'єкта, що трапляється приблизно один раз на 10 тисяч років, зона руйнування сягає щонайменше 1 мільйона гектарів.
Американські вчені навіть оцінили ступінь ризику для пересічного громадянина загинути протягом життя від різних причин, у тім числі й від зіткнення планети з астероїдом чи кометою. За рейтингом саме ця причина дістала шосту позицію — після автокатастрофи, вбивства, пожежі, ураження електрострумом, авіакатастрофи. Чи ж не дивно. Але ж ступінь ризику — це добуток ймовірності події на рівень втрат, а при зіткненні з астероїдом вони можуть обчислюватись не десятками чи сотнями жертв, а мільйонами.
— Ми знаємо, що у минулому на Землю вже падали великі небесні тіла, і це призводило до катастроф різного масштабу.
— Так, це траплялось багато разів. На поверхні планети збереглось понад 130 кратерів ударного (а точніше вибухового) походження діаметром до 250 кілометрів різного вигляду й віку, в тім числі й дуже давніх, виявлених із космосу.
В останні роки дедалі більше підтверджується версія, що до раптового зникнення гігантських динозаврів та деяких інших викопних тварин призвело зіткнення Землі з величезним астероїдом близько 65 млн. років тому. Ця подія збігається зі зміною двох геологічних епох в історії нашої планети: мезозою і кайнозою. Вона позначилася масовим вимиранням великих ящерів і динозаврів, які поступилися місцем ссавцям і птахам. У геологічних надрах Землі, що належать до цього періоду, виявлено вміст рідкоземельного металу іридію, що в сотні разів перевищує його концентрацію в інших шарах. Як відомо, іридій міститься у відносно великих кількостях у метеоритах, що є фрагментами астероїдів. Це дало підставу відомому геологу, Нобелівському лауреату Л.Альвацеру висунути гіпотезу, відповідно до якої аномальна концентрація і загибель динозаврів викликані падінням на Землю великого астероїда діаметром 5—10 км. При падінні такого тіла утворюється кратер діаметром 150—200 км. Відзначимо, що такий кратер діаметром 180 км і віком 64,98+-0,04 млн. років виявлено поблизу узбережжя півострова Юкатан (Мексика). Його назва — Чискулаб.
Друга глобальна космічна катастрофа, що спричинилися до вимирання так званої „мамонтової" фауни, відбулася близько 10 тис. років тому. Вчені припускають, що після цієї катастрофи людство змогло відродитися, принаймні зафіксовано різкий спалах цивілізації приблизно 8—9 тис. років тому. Таким чином, стає зрозумілим, що глобальні ударні катастрофи серйозно впливали на розвиток життя на землі.
— Отже, астероідно-кометна небезпека — аж ніяк не міф і не „лякалка"? І треба в цьому разі готуватись до найгіршого.
— Так, аж ніяк не міф. Скажімо, 23 березня 1989 року невідомий раніше астероїд РС перетнув орбіту Землі у тому місці, де вона перебувала всього 6 годин тому, пройшовши від неї на відстані близько 700 тисяч кілометрів. Якби він, на щастя, не забарився, то при падінні на планеті утворився б кратер діаметром 16 км і глибиною 1,5 км, і геть усе в радіусі 160 км було б зруйновано ударною хвилею.
Тому світова спільнота й починає-реагувати на цю поки що гіпотетичну небезпеку. Понад 20 років тому, у липні 1981 р., НАСА (США) провело першу Робочу нараду „Зіткнення астероїдів і комет із Землею: фізичні наслідки і людство". Відтоді проблема астероїдно-кометної небезпеки здобула „офіційний статус". З того часу у США, Італії, Росії було проведено більше 20-ти міжнародних конференцій, нарад, засідань робочих груп, присвячених цій проблемі. Розуміючи, що першочерговим завданням у її розв'язанні є виявлення і каталогізація астероїдів, що знаходяться біля земної орбіти, астрономи США, Європи, Австралії і Японії розробили і здійснюють декілька відповідних програм спостережень. До спостережень за астероїдами та кометами дедалі активніше прилучаються астрономи й інших країн.
— А який внесок у цю спільну справу можуть зробити українські астрономи?
— Україна у вивченні цих проблем займає провідне місце серед країн колишнього СРСР. Так, у Кримській астрофізичній обсерваторії встановлено спеціалізований 64-сантиметровий телескоп для пошуку нових швидкорухомих об'єктів (АЗЗ) і спостережень за ними з обчисленням їхніх координат у режимі реального часу. Уже 25 років веде програму спостережень АЗЗ з метою вивчення їх фізичних властивостей і наш інститут. Наукові результати цих досліджень відомі за кордоном і деякі зарубіжні колеги висловлюють думку, що харківська група — одна з найбільш плідних у Європі.
До речі, про міжнародне визначення наших заслуг свідчить той факт, що в 2001 р. чеські астрономи назвали відкритий ними астероїд іменем 15898 Кhаrasterteam (скорочено від Кharkiv asteroid team — Харківська астероїдна команда). Крім того, у Києві і у Харкові є визнані фахівці з вивчення фізичних характеристик комет і метеорної речовини. Цього не так уже й мало для того, аби розробити власну українську програму вивчення об'єктів, що зближуються із Землею.
— Чи може людство вже найближчим часом запобігти падінню великого небесного тіла на Землю?
— Так... І тут існують різні технічні варіанти, скажімо, руйнування об'єкта або зміна його траєкторії. Останній варіант можна здійснити, надавши астероїду додаткової швидкості, влаштувавши вибухи на його поверхні чи скидаючи з неї речовину, розсіюючи пилову хмару на траєкторії його руху. Втім, тут є й інші пропозиції.
— Тож нового всепланетарного Армагеддону не буде?
— Так, не буде, але тільки в тому разі, коли людство об'єднається для протидії реальної астероїдно-кометної небезпеки.
інтерв'ю вели: Петро ПАНАСЕНКО та Юрій МАР'ЇН. м. Харків. "Вісті кооперації", 25.07.2002, №30
|
