Головний астроном України не виключає існування НЛО і паралельного світу Розмову з кореспондентом “ВЗ” директор Головної астрономічної обсерваторії НАН України, академік Ярослав Яцків почав з попередження: «Врахуйте, що я не письменник-фантаст, а науковець. Не чекайте від мене однозначних відповідей, я можу тільки робити припущення...». Але згодом я переконався, що Ярослав Степанович не відкидає з порога те, про що пишуть фантасти і вчені-мрійники...
«Чи є життя на Марсі?». Кожен школяр вже знає, що немає... Але Всесвіт такий неозорий. Невже ми самотні у ньому? Так нецікаво жити. Люди шукали і будуть шукати братів по розуму. А чи не марна це справа вперто посилати у космос радіосигнали-запити, чи це не глас волаючого у пустелі? Це було моє перше запитання до вченого-астронома.
Коли мені ставлять питання про НЛО, про всілякі загадкові об’єкти, пошуки позаземних цивілізацій, я починаю повертати людей у недалеке, як для вічності, минуле. Я живу в Києві, у районі колишньої Десятинної церкви, біля руїн палаців київських князів. Уявіть, що у той час, кілька сот років тому, я стою на цьому ж місці, моє інтерв’ю йде у прямий ефір по телебаченню або я розмовляю по мобільнику... Подумали б ті князі, що я прилетів з іншої планети... Це я до того, що не можна відкидати з порога те, що нині наука не в силах пояснити. Прогрес науки такий стрімкий, що через сто-двісті років найсміливіша фантастика може стати реальністю... Ви запитуєте про пошук братів по розуму. Але більшість людей хотіла б бачити живих істот, подібних на нас. Але вони можуть бути зовсім іншими. А, може, вони існують разом з нами на нашій планеті, у паралельному світі. Тільки між нами якийсь невидимий бар’єр, що не дає можливості спілкуватися... Шукати собі подібних астрономи почали з шістдесятих років минулого століття. Була спеціальна програма «Сеті» - пошук позаземного розуму. Багато радіотелескопів світу були скеровані до найближчих зірок, прагнучи отримати сигнал від розумних істот. Це не дало жодного результату. Але виникали цікаві епізоди. Астрономи в Англії відкрили пульсари. Це було сприйнято як сигнал від позаземного розуму. Через це відкриття засекретили, бо думали, що це послання від якоїсь штучної цивілізації.
- Мабуть, варто пояснити людям, що таке пульсар.
- Пульсар - це нейтронна зірка, яка дуже швидко обертається і регулярно посилає сигнали з дуже точною періодичністю. Пульсарна шкала часу більш точна, ніж навіть атомний годинник... Спроба знайти інші цивілізації була корисною для науки. Це змусило науковців думати, якої довжини ті хвилі, почалася розробка багатоканальних приймачів випромінювання. Говорячи сучасною мовою, це була вдала «піар-акція» астрономів. Виникла ідея не чекати з космосу сигналів, а самим посилати їх. Хоча всі розуміли, що відповіді, повернення сигналу доведеться чекати тисячі років. Тим не менш, в обсерваторії «Аресібо» у кратері вулкана, з радіотелескопа діаметром 300 метрів посилали у космос закодований сигнал, який давав уявлення, що таке наша земна цивілізація. Знову ж таки відповіді доведеться чекати десятки тисяч світлових років. Але сталося диво. Біля однієї з англійських обсерваторій поле було витоптане так, що графічно воно майже точно відповідало закодованому сигналові з радіотелескопа «Аресібо». Виникає запитання - чи це містифікація, зроблена людьми? Фахівці стверджують, що таку містифікацію виконати неможливо...
- Є різні пояснення. Кажуть, це міг бути слід від блискавки або слід від маленького тракторця...
- У даному випадку такі пояснення виключають, бо у цій обсерваторії вночі працювали люди, і вони не чули ні найменшого шуму... З великої нашої антени у Євпаторії теж було послано сигнал, який залишився без відповіді. Наразі подібні спроби слід припинити, бо це дуже дороге задоволення, краще використовувати астрономічні інструменти для більш реальних завдань вивчення космічного простору.
- Час від часу деякі астрономи лякають людей непередбачуваними змінами на Сонці. Одні кажуть, що воно згасне через два мільярди років, інші — що через сім мільярдів. Було навіть сенсаційне повідомлення, що вже через сто років світило так розігріється, що ми підсмажимося, як на пательні...
- Абсолютно ясно, що принаймні п’ять мільярдів років Сонце буде існувати у такому ж стані, у якому воно є зараз.
- Ви даєте гарантію?
- Я гарантій не даю, але знаю, як відбувається еволюція зірок.
-Так що станеться з Сонцем?
- Воно стане червоним гігантом, припиняться реакції в середині світила, вигорить увесь водень, і Сонце своєю атмосферою накриє нашу Землю. І це буде кінець світу...
- Кінець світу? Ваші колеги-астрономи налаштовані не так песимістично. Наприклад, Богдан Новосядлий з львівської обсерваторії не виключає, що до того часу, як згасне Сонце, люди зможуть придумати якесь інше джерело енергії, яке обігріє Землю. А Роман Костик з вашої обсерваторії думає, що люди зможуть винайти такий потужний двигун, який зможе перенести всю нашу планету на орбіту іншої зорі...
- Думаю, що це нереально. Я фаталіст. Земна цивілізація не вічна. Кінець світу буде. Народжуються і вмирають люди, зорі...
- Ну, добре, Сонця на наш вік ще вистачить. А як бути із загрозою «бомбардування» Землі метеоритами, астероїдами? Чи є реальна загроза?
- Загроза є. Коли ми розглядаємо поверхні інших планет, то придивляємось, яким було метеоритне «бомбардування». І на Землі є місця, куди потрапляли колись великі метеорити. 1904 рік - Тунгузьке диво, чи Тунгузьке явище. Наразі ніхто не знає, чи це був метеорит, чи ядро комети, яке розірвалося не долетівши до Землі. Але в діаметрі 1000 кілометрів були повалені дерева, вигоріла значна територія. А якби цей метеорит влучив у якесь велике місто? Тунгузький метеорит був завбільшки у декілька десятків метрів. Вірогідність потрапляння на Землю метеоритів таких розмірів - раз на сто років. Сто років вже минуло...
Астрономи зараз фіксують астероїди розміром у 1-2 кілометри і більше. Ми знаємо, як і куди вони летять. Глобальна катастрофа може статися, коли у Землю влучить тіло діаметром більше кілометра. Очевидно, таке тіло вдарило нашу планету 60 мільйонів років тому, коли раптово настала зима, вимерзла вся рослинність і зникли динозаври...
Зараз постійно діє світова служба пошуку і відстежування таких астероїдів. І в Україні декілька обсерваторій займаються астероїдною небезпекою. Принаймні до 2026 року Землі ніщо не загрожує...
- А якщо така загроза виникне, то як відвернути біду?
- Є таке поняття, як сонячний парус. Ракета може відтягнути небезпечне космічне тіло на іншу орбіту. Є ще варіант вдарити по цьому тілу ракетою з ядерним зарядом і знову ж таки змістити на іншу орбіту.
- А можна так точно вцілити?
- Можна. Коли у 80-ті роки я займався кометою Галлея, то похибка на 10 тисяч кілометрів становила один кілометр. А нещодавно американський апарат точно влучив у комету на відстані 134 мільйони кілометрів! Торік ми відправили спеціальний космічний апарат на комету Чурюмова-Герасименка (її відкрили наші астрономи). Через 11-12 років апарат сяде на цю комету, візьме з її поверхні космічну речовину і доставить на Землю.
Мушу вам сказати, що Україна велика космічна держава. Ми посідаємо перше місці у світі за кількістю астрономів на душу населення, та й відкриттів зробили чимало.... Наші астрономи займають провідні позиції у вивченні внутрішньої будови Сонця, а відтак фізичних механізмів його впливу на оточуюче середовище, на зміни клімату...
- Отож космічна наука від земних справ не відірвана...
- Колись Архімед казав, що для вивчення будь-якого руху йому треба на щось спертися. Людство завжди шукало точку опори. Раніше це був Місяць, потім зорі. А тепер нам, землянам, дуже допомагають далекі загадкові об’єкти - квазари. Це позагалактичні тіла, які мають величезну енергію, але майже нерухомі. Це для нас нова точка опори. Вона дає можливість з винятковою точністю визначати координати точок земної поверхні, відстежувати рух тектонічних плит. Використовуючи радіовипромінювання квазарів, українські астрономи-геодезисти встановили, з якими швидкостями рухається євразійський континент стосовно американського континенту. І наш Крим на місці не стоїть. Півострів рухається у північно-східному напрямку, тобто у бік Росії, зі швидкістю кілька сантиметрів на рік...
Освоєння космосу - це теж велика політика. Нещодавно про амбітні космічні плани заявили Америка, Росія, Китай... Я впевнений, що пілотовані польоти на Марс, на інші планети не обійдуться без нашої космічної техніки і науки. Джерело: "Високий Замок - інтернет версія" 13.08.2005 №143(3064)
Источник: http://www.wz.lviv.ua/print.php?atid=41132 |
