Тільки в районі волошнівських полів (з північного боку відносно села), де сьогодні панує королева полів – кукурудза, можна побачити дивні конусоподібні утворення, які місцеві мешканці називають відьминими воронками. Їх пропорції не вражають – 3,6м х 1,7м, але розміри різних провалів чомусь майже співпадають. Ґрунт там дрібнодисперсний і сипучо-сухий, як в пустелі Сахара. І хоч глибина такої лійки невелика, та вибратися з неї досить складно. Мені, як біологу за фахом, такі кратери нагадують пастки мурашиного лева (такої собі хижої комахи). Трактористи ці ями просто оборюють. Найвірогідніше припущення – це карстові утворення – результат роботи підземних вод. Але чому на рівнині? Чому в інших місцях такі провали не зустрічаються? Яка справжня природа їх походження? Мені батько розказував , що в 50-60-і роки в ці ями провалювалися трактори та комбайни. А нещодавно у дворі голови сільської ради утворився провал, до якого і впала індичка з індичатами. Довелося сільському голові завозити до свого двору п’ять «камазів» породи, щоб засипати велику яму. Подібний провал стався біля дороги з каменю-брусчатки вкритої асфальтом, що в центрі села. Карстові утворення – не рідкість в Україні але деякі деталі, створюють відчуття якоїсь таємниці.
Невідоме утворення. Глибина - 170см, діаметр - 2м
Невідоме утворення зблизька
Загадка четверта
Як відомо, хвиляста поверхня нашого краю – це результат роботи останнього зледеніння. 160 тисяч років тому гігантська крижана гора переорала рівнину як плугом. Вона залишила за собою уламки граніту – камені валуни. Один великий камінь (у лісовій балці) колись був візитівкою села, а інший валун вважався Ярошівським. Та сучасна мода на артефакти зробила свою справу. їх вже немає. Сьогодні такі валуни прикрашають чиїсь садиби. Та це ще не все. Нещодавно одна з експедицій принесла докази, що на цій території жили мамонти, шерстисті носороги, гігантські олені. Та найважливіше те, що одночасно з ними тут жили давні люди епохи палеоліту. В моєму шкільному музейному комплексі «Смарагдова мережа» можна побачити: кремінні рубила та ножі давніх людей, зуб і палець волохатого носорога, фрагменти бивня мамонта та інші скам’янілості. Виходить, що історія Волошнівки більш давня ніж епоха фараонів. Ця територія ще чекає своїх дослідників. А це доводить те, що наша земля вічна і село Волошнівка ніколи не зникне ні з карти, ні з нашої пам’яті. Бо тут наші родинні корені.
Волошнівка: аномальні явища
Не перестаєш дивуватися, чому більшість людей проходять своє життя обабіч визначеної їм Творцем дороги. Вони кудись завжди поспішають, щось накопичують, намагаються легко знайти розваги і втіхи різного плану: електронні, синтетичні, ілюзорні.
Все правильно зрозуміти до кінця не зможе мабуть жодна людина. Для цього й закладено в ній Вищим розумом прагнення жити, пізнавати, любити. Якби ви знали, як відрізняється жива й нежива природа від розказаного про неї, прочитаного, чи побаченого на екрані монітора.
Справжнє довкілля має свій, особливий власний запах, колір, смак, температуру, зрештою – невидиме біополе. Наші органи чуття або вже закриті для сприйняття, або не пристосовані бачити невидиме. Ми ще не навчилися наполегливо йти до мети, терпіти незручності, працювати по справжньому, аналізувати інформацію. Тому на одну таємницю завжди знайдуться десятки й сотні скептиків, критиків, невігласів.
Щоб бачити більше, сприймати Всесвіт об’єктивно, треба мати широкий світогляд. Народна приказка говорить про те, що диму без вогню не буває. Отже, сьогодні будемо шукати (не відкривати) Волошнівські таємниці.
Таємниця «Мисківщинської» аномальної зони
Є на околиці Волошнівки особливе місце, що має давно дурну славу. Це маленький лісок, що в балці та невелика рівна відкрита ділянка схожа на давню дуже широку дорогу чи злітну смугу. Місцеві жителі називають цей клаптик землі Мисківщиною. За переказами тут розбійники, в глибоку давнину, вбили поміщика, який їхав до іншого пана в гості.
Розповідають, що восени через цю ділянку намагалася пройти на бурячне поле (подія сталася в листопаді 1962 року) група чоловіків у кількості 10 осіб. Вони мали на меті завантажити на транспорт викопані цукрові буряки. Вже стемніло. Ланкова Ліда чекала вантажників на полі добрих дві години, хоча від села до поля було якихось півтора кілометри. Прибувши на місце волошнівчани так і не змогли пояснити, де вони блукали. Наступного року десь о сьомій годині вечора (на початку грудня) одна молода пара на вантажному автомобілі вирішили заїхати в лісок, щоб набрати дров для опалення хати. Зразу ж побачили купу сухих метрових колодок. Загрузилися. Але автомобіль зміг проїхати всього кілька метрів. Двигун зупинився. І до трьох годин ночі водій так його не завів. Тільки під ранок його молода дружина (вона була на останньому місяці вагітності) кривим стартером змогла завести авто. Свекруха довго лаяла молодих за те, що вони заїхали до гиблого місця. Між іншим, скоро жінка народила хлопчика. Він виріс. Але матір свою не пережив (на відміну від двох інших дітей).
Уже в наші роки один пенсіонер вирішив назбирати грибів у цьому ліску. Поставив під дерево велосипед. Пізніше довго його не міг відшукати. А коли вирушив вести веломашину в руках назад, то вийшов до села з іншого боку, блукаючи довго невідомо де.
Зібравши таку інформацію, я вирішив її перевірити. Коли стемніло, з картою і ліхтариком, вирішив йти попід лісом до центру аномальної ділянки. Це всього (по карті) 400 – 500 м. Минуло півгодини ходьби, але відчуваю, що не бачу кінця мандрівки. Злякався, став бігти і таки добіг. Пожалів, що повівся на таку містику. Але одна думка залишилася, що все ж таки тут щось є… Далі все було нормально.
Таємниця Волошнівського кратера (Волошнівської воронки)
У 2010 році я познайомився з відомим мандрівником, дослідником аномальних явищ, футурологом, письменником, інженером-конструктором аерокосмічних систем Вадимом Чернобровим. Він мені подарував для музею декілька своїх книг. У одній з них (Енциклопедія НЛО) я прочитав про таємницю «Фатежской воронки» (Курська область). У 1999 році там прогриміла серія потужних підземних вибухів невідомої природи. При цьому було викинуто на поверхню більше 4000 т. землі. Вибух бачили і чули десятки очевидців. Минуло 17 років. Спеціальні комісії так нічого й не встановили.
Зразу ж пригадав, що бачив щось подібне (кратер) за Волошнівкою. Декілька років підряд намагаюся розгадати таємницю (тепер уже відомої серед дослідників аномальних явищ) Волошнівської воронки. Наш кратер утворився раніше російських. Це показало порівняння рослинного покриву, викинутого ґрунту з материнською породою (не буду втомлювати деталями). Кратер має такі розміри: 21х17х1,7м. Приблизно 30 років тому з верхнього краю балки, в результаті потужного вибуху невідомої природи, було піднято в повітря й відкинуто вперед і вниз на дев’ять метрів більше 700 т. землі!
На цьому розповідь можна завершувати, бо окрім запитань нічого більше не виникає. Місцеві мешканці про давній вибух нічого не чули (2, 5 км від села).
Недалеко від цього «кратера» є незвичайна 30-метрова поляна з «хвостом», що дуже виділяється на фоні одноманітного трав’янистого покриву. На одному із знімків цієї ж місцевості в небі видно (на великому віддаленні) два аномальних об’єкти які сьогодні називають НЛО. Поки це припущення, яке вимагає перевірки.
Як би там не було насправді, таємниць не стає менше. Зате населених пунктів меншає. Села продовжують занепадати. Дуже не хочеться, щоб до вже існуючих загадок і таємниць нашого краю додалися таємниці зниклих сіл. Адже більшість із нас – це вихідці з села. Бережіть свої генетичні корені!
Володимир Литовка, краєзнавець. Фото автора
