У Києві відкрилася виставка НЛО (неопізнаних літаючих об'єктів), підготовлена ентузіастами з міського товариства уфологів. Утім, ця виставка має, так би мовити, всесоюзне значення, бо в експозиційних залах можна повсякчас зустріти гостей фактично усіх республік.
Даремно, звичайно, шукати в експозиціях якісь рештки космічних кораблів, на яких прихідці з інших світів прибували на Землю. Таких переконливих «речових доказів», які б могли поставити крапку в багаторічній дискусії, в уфологів поки що немає. Зате не бракує фотографій із зображенням різного гатунку неопізнаних літаючих об'єктів.
 Нині майже не лишилося скептиків, які заявляють, що НЛО — це вигадка, марево, галюцинація чи звичайнісіньке ошуканство. Повідомлення про зустрічі з таємничими неопізнаними літаючими об'єктами можна прочитати мало не щотижня в тій чи іншій газеті, та й багато наших співгромадян особисто бачили «щось» на небі. Воно або ж швидко рухалось, або ж виконувало такі викрутаси, сенс яких годі збагнути здоровим глуздом.
Ось, наприклад, останнє, вже липневе, повідомлення про зустріч з НЛО. Сталося це в Луганській області. Гірники шахти «Луганська» поверталися зі зміни автобусом додому. І от неподалік селища Маломиколаївська вони побачили НЛО. Об'єкт завис на висоті 300 метрів. Мав він два зелені вогні та ряд поперечних червоних. Гірники думали спочатку, що то заходить на посадку літак. Але потім з'ясувалося, що таємничий об'єкт не має крил. Та й висів він над землею досить довго й без будь-якого руху. Оглядини таємничого об'єкта закінчилися тим, що в шофера не витримали нерви, й він додав швидкості.
І ось виникає питання: чи могло водночас таке диво примаритись десяткам дорослих чоловіків? Відзначимо, що їхні описи неопізнаного літаючого об'єкта в основному збігаються.
Так що ж таке НЛО? Версій дуже й дуже багато. Від науково обгрунтованих до цілком фантастичних.. НЛО — це вища, «вогненна» форма життя, про яку писав колись Костянтин Ціолковський, вважають одні. НЛО — то об'єкти, що проникають до нас із паралельного Всесвіту чи антисвіту, заявляють інші. НЛО - це машина часу, на якій, використовуючи властивості тахіонів, до нас мандрують далекі нащадки, переконують треті. НЛО — це плазмові утворення з невідомими поки що науці характеристиками, доходять висновку четверті...
Що ж до фантастичних версій, то їх теж не бракує. На НЛО мандрують нащадки атлантів, які мешкають під водою у спеціальних сховищах. їхній стартовий майданчик — Бермудський трикутник. НЛО сконструювали вчені «третього рейху» невдовзі після того, як завершилася друга світова війна...
Перелік версій можна продовжувати. Та, мабуть, досить. Київська виставка пропагувала найпопулярнішу гіпотезу: НЛО — це космічні кораблі гостей з далеких світів, посланців високорозвинутих цивілізацій, які вже навчилися долати час і простір. Версію цю вперше запропонували нам письменники - фантасти, а от вона, виявляється, «обросла» науковими та іншими аргументами, здобула десятки мільйонів шанувальників й багатьма вже сприймається на віру як істина в останній інстанції.
Втім, на виставці так і не було представлено жодного переконливого доказу, який би неспростовно за свідчив реальність гостей із далеких цивілізацій. Є фотографії так званих «зелених чоловічків», трупи яких нібито були підібрані американцями наприкінці 40-х років серед уламків якихось літальних апаратів й сховані до холодильних камер. Але ж американські власті рішуче заперечують це звинувачення в приховуванні від світового співтовариства решток космічної катастрофи. Так, підтверджують вони, наприкінці сорокових в США запускались зонди із макаками-резусами на борту. От рештки цих апаратів і було знайдено експертами. А перетворити спотворених від удару об землю макак-резусів на «зелених чоловічків» не так і складно.
 На виставці було чимало й фотографій якихось потворних карликів. Пояс нення недосить чітке: це чи самі інопланетяни, чи то їхні нащадки, народжені земними жінками... Але все то фотокопії з іноземних журналів, й кінці ховалися невідомо де. До того ж нині й без космічного «осіменіння» внаслідок забруднення навколишнього середовища та інших несприятливих факторів народжується чимало дітей із значними генетичними вадами.
Втім, саме зображення пришельців і було окрасою виставки. Спеціалісти-уфологи, як виявилося, на основі свідчень людей, що вступили в контакти з гостями, створили їхні уявні портрети. Пришельці є всякі: високі і низенькі, чоловіки й жінки, злі й добрі, зелені й рожеві. Одні з них до людей ставляться доброзичливо, інших треба остерігатися...
В травні 1969 року на північ від бразільського міста Белу Орізонту інопланетяни захопили кількох солдатів бразильскої армії, а потім відпустили, оглянувши їхню зброю. Трохи пізніше вже інші пришельці взяли в полон сержанта американських ВПС, запроторили його до НЛО, що мав вигляд уже відомої всім велетенської «тарілочки», й показали йому двигун. Сержант, однак, нічого так і не втямив...
Іноді інопланетяни намагаються захопити землян, але тим в останню мить вдається або ж відбитись кийком чи каменюкою, або ж сховатись. Втім, останні маневри аж ніяк не стикуються із тезою про всемогутність інопланетян, які змогли приборкати час і простір. А на людей полюють не пришельці, пояснюють уфологи. То так незграбно діють роботи, що виконують команди інопланетян.
Двох інопланетян, зображення яких створене завдяки опитуванню тих, хто вступив з ними в і контакт, ми пропонуємо увазі читачів. Зазначимо, що на виставці заборонено фотографувати. Відтак особливого ілюстративного матеріалу ми надати не можемо.
Так що?.. Чи ж вірить сам автор цих рядки у НЛО — космічні кораблі та інопланетян, котрі прибувають до нас у гості? Міркую так: наука та земна практика аж ніяк не виключають можливості таких відвідин. Водночас ще немає жодного неспростовного, науково доведеного факту, який би засвідчив, що відвідини ці відбулися. Майбутнє покаже!
Та не хочеться мені вірити, що планета наша Земля перетворилася на такий собі «прохідний двір», де щороку вештаються інопланетяни з десятків і сотень НЛО. Де ж істина? А може, тут взагалі немає простого рішення? Може, все значно складніше?..
Виставка дуже популярна. Та є серед відвідувачів люди особливого гатунку. Вони збираються докупи, щось жваво обговорюють, потім роблять чималенькі записи до товстелезних книг відгуків. Це так звані контактери, тобто ті наші співгромадяни, яким пощастило не тільки побачити інопланетян, а й поспілкуватися з ними в той чи інший спосіб. Познайомилися ми тут з дуже цікавим чоловіком, президентом Товариства контактерів (є й таке) Анатолієм Андрійовичем Кравцем. І те, що він нам розповів, здалось настільки важливим та небуденним, що ми з часом запропонуємо це сенсаційне інтерв'ю до уваги наших читачів.
Петро Коломієць, «Пришельці у Києві. Ой, що ж то було?.. НЛО!», «Новини Закарпаття», 1991 рік. OCR: Ярослав Сочка
|
