Багато хто сприймає НЛО (невпізнані літаючі об'єкти) аж занадто серйозно. Та є й такі, хто знає перетворити цю серйозну дійсність у жарт (текст опублікований в одній із газет у 1990-х роках, автор нажаль невідомий). Як відомо, сміх продовжує життя, тому "Україна Аномальна" бажає вам довгих та плідних років.
Буенос-Айрес. Екіпаж одного еквадорського літака свідчить, що під час польоту до Мантуї бачив трохи осторонь від курсу дивний предмет, котрий «сліпучо світився». Довелося одягти темні захисні окуляри, після чого яскравість променів різко впала. Еквадорські пілоти характеризують цей загадковий предмет як «літаючу тарілку», що хутко набрала швидкості і зникла в позахмарних висотах. Темні окуляри — єдиний надійний захист проти променевих підступів таємничих уфонів. Купуйте захисні окуляри фірми «Аргус і К°»!
Саніьяго-де-Чілі. «Літаючі тарілки» уфопів знову в небі — цього разу в небі Чілі. Мешканці півдня країни минулої п'ятниці серед білого дня бачили дивний предмет, що світився уночі. Апарат уфонів спочатку приземлився, але за хвилину відлетів у невідомому напрямку. Наступного дня «літаючу тарілку» бачили пастухи-гаучо. Вона світилася червоним, чим надто роздратувала присутніх биків. Одна жінка, що власним авто тікала разом з полюбовником від чоловіка в місто Вальпараїсо, вночі була несподівано освітлена інтенсивними фіолетовими променями з предмета, що завис над машиною, обіч шляху серед кактусів. Закохана парочка була шокована таким нахабним і неделікатним втручанням в інтимні людські справи. Поблизу міста Бальмакеда спостерігали помаранчево освітлене тіло, яке ширяло на висоті 300—400 метрів. Ще один чоловік бачив цей загадковий предмет, який цього разу випромінював зеленкувате світло. Предмет грізно височів на пляжі лише за якихось 850 кілометрів на північ від Сантьяго-Де-Чілі.
Вальпараїсо. Розповідають, що до індіанців невідомого науці племені гуакуачуаінкагаханачуа, що мешкають у неприступних пасмах гір, куди досі не ступала нога білої людини, прибули з візитом Сини Неба. Хоч оті «сини» мали па зріст не більш як 50—53 сантиметри, індіанці зустріли їх з належною поштивістю, бо й самі пігмеї. Без сумніву, це були так звані «уфони» з їх осоружною «літаючою тарілкою». Чужинці обдарували дикунів справжнім скарбом —- папірцями з власними автографами, які набули б величезної ціни серед колекціонерів. На жаль, коли уфони відлетіли, темні пеуки-пігмеї племені гуакуачуаінкагаханачуа оті унікальні письмена скурили.
«Днями в Америці прошуміла чергова сенсація: молодий перукар з Атланти (штат Джорджія) Едуард Уоттерс на власні очі бачив, як на шосе приземлилася горезвісна «літаюча тарілка» з маленькими чоловічками з іншого світу...
Атлантському цирульнику легко повірили б і на слово, чимало химерних історій про «літаючі тарілки» вже пустила в обіг реакційна американська преса, що спеціалізується на залякуванні населення; а тут ще він, як повідомляє агентство Юиайтед Прес, за речовий доказ подав «істоту з іншого світу» вагою у чотири фунти, котра, за словами Уоттерса, загинула під вантажною машиною на шосе.
Миттєво фотографії таємничої істоти були вміщені в газетах і передані по телебаченню. Потім тіло привезли до лабораторії криміналістики штату Джорджія для розтину. Директор лабораторії узявся розтинати з деякою побожністю; але поступово побожливість перейшла в лють, і нарешті він вигукнув: «Дідько його бери, та це ж звичайна мавпа!»
Однак таке просте вирішення загадки «міжпланетного візиту» припало не до душі багатьом атлантським джентльменам. Опоненти криміналіста почали наполегливо і багатозначно доводити, що це «щось більше, аніж мавпа»...»
Отож, нині важко з'ясувати, хто у цьому пеклі перший помітив НЛО. Але сталося це так, якщо зважити на типовий оптимальний варіант.
Одного чудового дня пілот Боб на «літаючій фортеці» № 13 (13 скорострільних гармат і крупнокалібєрних кулеметів на стрілецьких «вежах», а в залізному череві — п'ять тонн сталі і тротилу) заволав по рації:
— Білл! Ану поглянь, що то за чортівня?
Білл неохоче одірвався від захопленого споглядання власного вантажу секс-бомбочок — чудових фотокопій оголених гавайських і філішгінських красунь, щоб прогарчати:
— Що ти верзеш, Джоне? Ми ж недосяжні не тільки літакам швабів, а й гарматам...
— Поглянь по курсу, статевий маньяче!
— Хай йому дідько — бачу! Прошити?
— Бий!
Але смертоносні черги не досяглії небаченого кулеподібного літаючого апарата — він хутко віддалявся і невдовзі зник.
— Що будемо робити, Джоне?
— Тримати язик за зубами. Ще скажуть, ніби ми хильнули до зорових галюцинацій... До речі, кинь мені пляшку, якщо вона ще не порожня!
| 
