Унікальний тисячокілограмовий камінь-валун оберігає спокій Роменського краєзнавчого музею. Чим він зацікавив геологів, що бачив на своєму віку, яких пригод зазнав до того, як опинився під музеєм? Щоб наблизитися до цих таємниць, доведеться пригадати історію нашої планети.
 П'ять мільярдів років тому із газопилової хмари формувалася Земля. А ще через два мільярди років на ній виникло життя. Науковці стверджують, що сірі граніти, з яких утворений валун, - це найдавніші кристалічні породи архейської ери віком не менше трьох мільярдів років. От і виходить, що камінь є ровесником та свідком початку розвитку життя, найдавнішим природним утворенням неживої природи не тільки Роменщини, а, можливо, й України. Близько 290 тисяч років тому глиба разом з льодовиком товщиною кілька сотень метрів, який сповзав зі схилів Скандинавських гір, вирушає на південь у далеку мандрівку. За кілька тисяч років він долає дві тисячі кілометрів.
Дослідження показали, що такий камінь міг принести величезний Дніпровський льодовик тільки із Балтійського регіону. Там граніти такого складу часто виходять на поверхню. Отже, багато тисяч років тому найбільше дніпровське зледеніння вкривало значну частину лівобережної України і по долині Дніпра доходило до нинішнього міста Дніпродзержинськ. Південно-східний край льодовика проходив по лінії річки Псел. Валун "розповів" ученим про своє місце народження, траєкторію руху льодовикових мас, максимальні межі розповсюдження материкового льодового покрову. Так стало відомо, що Роменщину покривав трикілометровою товщею криги східний "язик" льодовика. Це була його периферійна частина. Крижана плита неначе плугом переорала землю, утворивши численні пагорби, схили, вибалки, а коли відступала, то залишила нам осадкові породи, валуни. Один з них і став головним героєм цієї розповіді.
На цьому пригоди диво-каменю могли б завершитися, якби не випадок. Валун довго лежав на схилі Комсомольського спуску біля водорозбірної колонки, доки ним не зацікавилися фахівці. Тепер він - частина історії нашого міста/один із його символів.
Про велику цінність для науки таких природних об'єктів сказав член "Роменського земляцтва", доктор геолого-мінералогічних наук Б.О. Занкевич. Він давно переймається долею заповідних об'єктів нашого краю. Цей професор із Києва стверджує, що моренні відклади льодовика завжди покриті великою товщею лесу (глини) і виходять на поверхню лише в деяких місцях - глибоких ярах і на крутих схилах річкових долин, тому подібні знахідки дуже рідкісні. На сьогодні відомі ще два великих валуни, виявлені по сусідству. Нещодавно на лівому схилі Ярошівського яру несвідомі місцеві шукачі скарбів відкопали великий камінь.
Вчені попередили, що через 10-20 років валун остаточно поховає природний осип ґрунту й він перестане бути соціально-культурним, науково-інформаційним здобутком сучасного покоління. Ще один велетень лежить поблизу с. Косенки, викопаний випадково "чорними" археологами (поблизу є старе кладовище). Вони чекають на дослідників.
Льодовикові валуни й сьогодні мають велику геологічну та краєзнавчу цінність,і продовжують дивувати людей, стають об'єктами наукових досліджень. Усім небайдужим до історії нашої планети, тим, хто любить природу рідного краю, рекомендую відвідати краєзнавчий музей, доторкнутися до унікального каменю, щоб відчути себе частинкою історії. Тільки там ви зможете уявити, як народжувався світ.
Володимир Литовка, Вісті Роменщини, Субота, 16 лютого 2008 року, №14-15 (13217-13218)
|
