Трохи історії
В давнину люди поклонялися Місяцю, він був недосяжний і таємничий. Та пройшло багато тисячоліть і людина таки ступила на його поверхню, привезла проби ґрунту та виношує плани його найскорішої колонізації.
Та чи все ми знаємо про Місяць? Дивовижно, та здавалося б, з усіх небесних тіл найменше загадок повинно бути пов'язане саме з нашим супутником Землі, адже він зовсім поряд! Та на сьогоднішній день ще багато чого, що стосується Місяця, залишається незрозумілим...
У 1968 році НАСА надрукувало «Хронологічний каталог повідомлень про місячні аномалії». Число місячних феноменів складало на той час 579. Серед них були названі: рухомі світлові об'єкти; кольорові траншеї, гігантські купола, які змінюють своє забарвлення; геометричні фігури; зникаючі кратери і так далі. Так чи інакше, все це пов'язувалось з питанням про існування на Місяці якихось розумних істот. Так починалася сучасна історії пошуків розумних слідів на місячній поверхні.
Сама ж думка, що наш супутник не безлюдний, сягає сивої давнини. Давньогрецький письменник Плутарх писав:  «Як би там не було, але на Місяці можуть жити якісь істоти». В селенітів (жителів Місяця) вірив філософ XV століття Микола Кузанський. Астролог XVI століття Дж. Кардан розповідав навіть про зустрічі з жителями Місяця, які нібито спускалися на Землю. Джордано Бруно також вважав, що Місяць населений. А Йоганн Кеплер в 1593 році написав дисертацію про місячних жителів.
Сміливі заяви з цього приводу належать професору астрономії Мюнхенського університету Ф. П. фон Груйтуйзену. У своїх статтях (початок XIX століття) він писав, що виявив на Місяці дороги і фортеці. 12 липня 1822 він оголосив про відкриття «міста», розташованого біля кратера Шретер. Місто це, як заявляв професор, нагадує мережу павука і тягнеться десь на 37 кілометрів, але помітний лише при дуже низькому положенні Сонця над місячним горизонтом.
Сучасні вчені, які вкрай категорично виключають будь-яку можливість існування життя на Місяці вважають, що віра в селенітів частково спиралася на релігійні уявлення людей. Видатний фізик Д. Брустер писав: «Абсурдно думати, що Місяць створений Богом лише для освітлення Землі. Єдина мета, гідна божественного творіння, це життя».
У XX столітті, коли почалися пілотовані польоти до Місяця, більшість вчених остаточно прийшли до висновку, що на Місяці немає умов для виникнення життя. Проте деякі дослідники не виключають версію: селеніти прилітають (чи могли прилітати) на Місяць з інших планет!
Так, згідно з одною з версій, якщо апарати інопланетян і прилітали колись в нашу Сонячну систему з метою дослідження, то їх увагу неодмінно повинна була привернути Земля - єдиний в системі носій життя. А Місяць є зручною базою для спостережень. Отже, на Місяці повинні бути сліди!!!
Від проекту SAAM до Інтернету
Національна Академія Наук України у період з 1992 по 2000 рік пильно вдивлялася у бік Місяця. Вчених бентежило питання: а чи дійсно супутник Землі стерильний, що це за дивовижні світлові плями час від часу переміщуються по його поверхні і що за дивні «споруди» зображені на знімках місячної поверхні? Проект, що мав за мету відшукати сліди життя на Місяці, мав назву SAAM (Search for Alien Artefacts on the Moon), а керував його роботою співробітник радіоастрономічного інституту Олексій Архипов (м. Харків).
В рамках проекту скрупульозно вивчалися місячні знімки, зроблені автоматичною станцією "Клементина" в 1994 році з селеноцентричної орбіти. В результаті сканування 80000 знімків полярних областей супутника Землі було складено банк даних для 128 знімків з підозрілими об'єктами. Запропоновано і реалізовано ряд алгоритмів для автоматизованого комп'ютерного пошуку незвичайних, прямокутних деталей на знімках місячної поверхні. Результати проекту були викладені автором у звіті "Археологічна розвідка Місяця: результати проекту SAAM" .
Та з часом, на Землю надходили все нові і нові знімки місячної поверхні , більш чіткі і детальні. Остання така детальна картографія Місяця, виконана автоматичною міжпланетною станцією NASA Lunar Reconnaissance Orbiter (LRO - Місячний орбітальний зонд). Починаючи з 2009 року він передав на Землю сотні тисяч знімків поверхні нашого супутника з роздільною здатністю 50 см на 1 піксель! Одразу ж, основна частина знайдених аномалій у рамках проекту SAAM втратила ореол загадковості – на більш чітких знімках від аномалій не залишилося і сліду.
Та це був не крах теорії, а її початок. Американські вчені Пол Девіс і Роберт Вагнер, пишаючись високоякісними знімками поверхні Місяця від LRO, одразу ж запропонували усім бажаючим пильно вдивлятися у ці знімки і шукати на них дивовижне і незрозуміле (NASA опублікувало знімки на спеціальному веб-сайті). Автори ідеї, продовжуючи справу українських вчених, припустили, що інопланетяни могли залишити повідомлення, наукові прилади, сміття або інші сліди процесу видобутку корисних копалин на Місяці, а оскільки сліди на місячній поверхні (за відсутності атмосфери) можуть там зберігатися тисячі і навіть мільйони років, то шанси знайти їх на місячній поверхні доволі високі.
"Дискусії про можливі археологічні об'єкти на Місяці видаються неминучими", - підкреслював першопроходець віртуальної Місячної археології, український радіоастроном А. Архипов , справу якого продовжує тепер колективний розум людства за допомогою Інтернету.
Місячні "павуки"
Сьогодні до наукових досліджень може долучитися будь-яка зацікавлена особа. Потрібен час, терпіння та доступ до Інтернету. Масив знімків місячної поверхні настільки великий, що його можливо опрацювати тільки колективно. Не потрібні спеціальні знання чи освіта, скоріш везіння. І яскравий тому приклад – П.С.Поплінський, віртуальний археолог із Дніпропетровська. У січні 2012 року, сидячи за монітором комп'ютера і переглядаючи місячні знімки, випадково натрапив на незрозумілі Ж-подібні структури (їх було з півсотні), які вишикувалися на величезній місячній поверхні в одну пряму лінію з фіксованим проміжком між ними в 35-36 кілометрів.
«Сидів якось уночі, переглядав знімки місячної поверхні у додатку Google. Зацікавившись останньою висадкою американців "Аполлон 17", і вуаля ... в 48 км на північний захід я виявив об'єкт Ж-подібної форми, який відразу ж був помічений мною міткою з ім'ям "Павук". Аж надто цей об'єкт був схожий на представника фауни нашої планети».
- Шукаючи дещо схоже, я переглянув околиці і через 35 км знайшов точно такий же об'єкт! При цьому, "Павук" був трохи по-іншому розгорнутий, наче відвернув лапку в сторону. Я був вражений, здивований і ще більше заінтригований. При подальшому перегляді карти був виявлений 3-тій об'єкт, потім 4, 5, 6, 7, 8 ... "Павуки" були на знімках через кожні 35 км, але були і ділянки, на яких об'єкти були відсутні, незважаючи на те, що відведені 35 км показували що "павуки" повинні бути на «своєму» місці. Всього я виявив і наніс на карту 50 артефактів, які були розміщені на місячній поверхні як на рівнинах, пагорбах так і на краях і всередині кратерів.
- Що говорило про їх штучне походження?
- Освітлення предметів, незначна відмінність в геометрії лапок кожного з павуків і т.д., це зміцнило мене в думці, що ці предмети явно не дефекти, сміття на знімках та інше. Вимірявши "павука" вбудованими інструментами інтерфейсу програми, я отримав більше як 240 м по діагоналі, і близько 230 м по горизонталі, висоту довелося прикинути на око - близько 40-50 м.
- Що ви особисто думаєте про знайдені вами павукоподібні об'єкти на Місяці?
- Провести паралелі на земні комплекси не виходить. Перше, що спало на думку, що це може бути якийсь периметр (оборонного чи якогось іншого характеру). Син, до речі, висловив припущення, що, ймовірно, це шахти. А якщо припустити, що сам Місяць всередині все таки порожній або ж має підземні будови і бази, то ці "павуки" можуть виконувати дещо інші функції.
- Ми виявили відсутність виявлених вами "павуків" на більш ранніх і самих останніх знімках місячної поверхні, переданих, зокрема, місією НАСА - апаратом LRO. Втім, НАСА не заперечує, що часто-густо редагує отримані знімки. Що ви думаєте з цього приводу?
- Крім того, що є можливість того що НАСА редагує свої знімки, не можна виключати можливість того, що дані об'єкти могли бути мобільного типу або тимчасовими спорудами. На доказ «мобільності» можна віднести форму об'єктів - павукоподібна (пряма аналогія з роботами), також на знімках добре видно, що "лапки павука" знаходяться в різних положеннях (варто склеїти знімки всіх «павуків» в єдиний мультфільм).
- Артефакти, що нібито свідчать про "розумних" слідах на Місяці, віртуальні археологи виявляють постійно. З часом, завіса над таємницею відкривається. Як ви вважаєте, якими критеріями повинні володіти такі артефакти, "проти" яких аргументація буде безсилою?
- У наш час, як і в інші колишні часи, починаючи з того моменту, коли окремі представники людства навчилися контролювати масову свідомість населення, правлячим колам не вигідно розкриття тієї чи іншої таємниці, вони знайдуть шляхи і аргументи, щоб відхилити, висміяти, усунути, приховати будь-які аргументи і артефакти їм незручні. Навіть якщо ми всі - віртуальні археологи, астрономи-любителі і т.д. знайдемо неспростовні докази, знайдуться ті, хто зробить ці докази вигадкою, вічно незрозумілою природною аномалією і т.д. і т.п. Зніміть НЛО на відео – скажуть: монтаж, знайдете древній артефакт – скажуть: підробка.
Артефакт може бути "залізним", тільки якщо Ви самі його знайшли, і переконали самого себе в його істинності. Ні "Павуки", ні кораблі, що лежать в кратерах, навіть багатокілометровий смайлик на поверхні Місяця не будуть вважатися доказом існування іншого позаземного розуму.
Ярослав Сочка (УФОДОС), за матеріалами Інтернет-видання «Україна Аномальна»
Опубліковано: газета "СЗ-ФЕСТ" (Ужгород), 8-14 червня 2012 року, №24(825)
|
