Останнім часом преса часто пише про зустрічі людей з НЛО. Декотрі стають свідками приземлення невизначених літаючих об'єктів, деяким щастить побачити також і прибульців, що ніби висаджуються на землю. Так це чи ні, можна сумніватись, але до кінця повірити в існування інопланетян можна, лише побачивши їх на власні очі.
Будівельники колгоспу імені XX зізду КПРС працюють нині на третій бригаді господарства, в селі Шевченків Кут. Новий корівник, що зводять майстри, треба здати швидко, аби до перших заморозків поставити туди худобу. Ось тому одного дня вони зголосились попрацювати пізніше, ніж завжди. Для подальшої роботи приготували розчин, але вирішили сходити повечеряти. Дорогою говорили про роботу, про погоду в останні дні, подивляючись на темніюче небо, де вже з'являлися яскраві зірки. Було о пів-на-восьму, місяць ще не зійшов.
— Раптом, — починає розповідь бригадир М. М. Герасименко, — на фоні темного неба з'явилося 5 однакових куль, котрі були розташовані одна близько одної рівно в ряд. НЛО! Принишкли. Забули за попередні розмови й про цементний розчин та вечерю, почали спостерігати за НЛО.
Висота об'єктів, за розповіддю будівельників, була не більш трьох метрів. Краї куль ніби підсвічувались лампами, а в середині був більш яскравий струмінь світла. Через кілька секунд одна з п'яти куль ніби відійшла від спільного кола й опустилась на землю. Всі інші кулі також приземлилися. Допитливість узяла гору в будівельників, і вони почали бігти в напрямку посадки НЛО, який ще випромінював світло. Однак через мить світло звикло. Небо й поле знову стали темними.
Очевидці було тільки намірилися йти вечеряти, як кулі знову спалахнули на небі. На цей раз біля них з'явився ще й диск, який горів білим світлом люмінесцентної лампи. Навколо диска кружляв вогняний пруг, на зразок хвоста. «Тарілка» кинула потужний пучок світла у бік Тилигульського лиману, освітила немов велетенським прожектором землю.
В цей пучок світла потрапив В. Ф. Слюсаренко, що їхав до Комінтернівського.
— Стало видно, немов удень, — говорить він, — я здивувався і зупинив коня, однак скоро світло звикло...
Зникло тому, що об'єкти знову приземлилися, знову настала темна ніч. Та скоро тишу перервав звук вертольота. Він наближався до того місця, де недавно зависали яскраві круглі кулі й «тарілка». По вертольоту вдарив уже знайомий струмінь світла. Вертоліт повернув різко вбік, почав кружляти навколо світла, поки прилетів другий вертоліт. Світло зникло, і покружлявши ще трохи навколо того місця, вертольоти полетіли у зворотньому напрямку. А через кілька хвилин на небі знову повторилася вже знайома картина, лише трохи далі від села і на більшій висоті.
Приземлення знову повторилося, об'єкти спалахували в небі знову й знову. Так повторилося разів з десять. Останній раз замість знайомої картини з'явилася не та... На небі виник невеликий прямокутний предмет, і на очах у всіх він швидко розрісся, став великим прямокутним і за якусь мить звик. Більше нічого не з'являлося і будівельники пішли вечеряти. Кожен з них у своєму житті вперше бачив подібну картину, ще й таку довгу, аж до одинадцятої вечора.
Хто-зна, можливо мине час і ще багато людей бачитимуть щось подібне, можливо, розгадають і нинішню загадку, а поки що можна лише розбиратися у власних версіях і думках, як це робитимуть наші сьогоднішні очевидці: бригадир М. М. Герасименко, будівельники В. М. Кузема, І. Г. Карп, мешканець села А. Мартинюк та інші люди, які бачили того вечора НЛО.
Коли цей матеріал був підготовлений до друку, обласна комсомольська газета «Комсомольська іскра» видрукувала лист Сергія Яцюка, в якому він стверджує, що 6 вересня ц. р. він став очевидцем того, як над Комінтернівським повис НЛО. От же, можна зробити висновок, що «літаюча тарілка» двічі з'являлась в небі над Комінтернівським. А можливо й частіше? Отож ми, як і наші обласні колеги, звертаємось, до можливих свідків появи у нас НЛО з проханням розповісти нам детально про свої зустрічі з «літаючими тарілками». Цими розповідями можуть зацікавитись компетентні фахівці.
А. КАЛЮЖНИЙ, "НЛО - нова загадка", "Слава хлібороба" (Одесса), 21 жовтня 1989 року (з архіву І.Качанова, OCR: Я.Сочка).
|
