Випадковість, яка трапилася ще в дитинстві, визначила долю мешканця невеличкого села на Іршавщині Ярослава Сочки, схоже, на все життя. Незважаючи на відносно молодий вік (33 роки) чоловік уже чимало часу присвятив дослідженню контактів позаземних цивілізацій із людством.
Нині він, живучи й далі на малій батьківщині, очолює Закарпатський клуб УФОДОС (уфологічні дослідження), який разом із однодумцями створив ще 1998 року. Інтереси утворення – дослідження у сфері уфології та паранормальних явищ. Крім того, пан Сочка автор численних наукових робіт на цю тему, словника уфолога, а нещодавно оприлюднив гіпотезу щодо НЛО, яка спричинила численні дискусії. Власне, з неї й розпочалася наша розмова.
Шанси потиснути руку інопланетянину мінімальні
Ярослав Сочка та екс-дружина покійного космонавта Павла Поповича - пілот-випробувач Марина Попович - на уфологічній конференції у Москві в 2008 році - Нещодавно ви опублікували статтю, в якій оприлюднили гіпотезу, за якою НЛО не присутні на Землі фізично, а лише постачають до нас інформацію. Поясніть, будь ласка, що це означає?
– Так, ця гіпотеза вже наробила галасу, хоча для зародження дискусії я опублікував лише основні тези, повністю не розкривши суть. А основна ідея в тому, що високорозвинена форма життя для дослідження багатьох мільйонів схожих на себе (у числі яких і мешканці Землі) з логічного погляду буде вивчати чи контролювати їх насамперед технічними засобами, майже так само, як земні автоматичні станції досліджують далекі космічні горизонти. Тобто шанси потиснути руку інопланетянину у людини мінімальні.
Мабуть, ми неправильно інтерпретуємо надвисокотехнологічну діяльність цих самих інопланетян. Змальовуємо їх відповідно до своїх знань: "щити й смолоскипи" (давні часи), "дирижаблі" (XІХ сторіччя), "диски" й "сигари" (у наш час). Це пряма вказівка на те, що мова йде не про реальні, фізичні явища, а такі, що формуються у свідомості людства. А це, своєю чергою, може вказувати на те, що позаземний розум пристосовується до нашого сприйняття, уявлень про реальність, фантазії, щоб глибше пізнати об'єкт зацікавлення.
Майже одночасно була оприлюднена в ЗМІ думка американського астронома Сета Шостака, який працює у проекті SETI (пошук позаземного інтелекту). Він наголосив, що ймовірність знайти штучний інтелект позаземного походження вища, ніж дістати свідчення наявності біологічного життя. Тобто насамперед треба шукати сліди штучного розуму – "розумних машин". Це дуже наближено до того, про що я говорив у своїй так званій "Єдиній теорії НЛО".
З НЛО зіткнувся в 12 років
– Розкажіть, будь ласка, трохи про себе. Як давно і чому почали цікавитися уфологією? Що підштовхнуло до цієї сфери? – Я звичайна людина, віддаю перевагу чистому повітрю Карпат перед ґумою та асфальтом. З дружиною виховуємо сина й доньку. Та, напевно, маємо трохи нетривіальні погляди на життя (сміється). Почалося все у 12 років, коли, йдучи до школи, вперше побачив НЛО – подібний до серпа об'єкт повільно рухався небом серед білого дня. Побачене настільки мене вразило, що на певний час... я взагалі про це забув (!). Згодом було колекціонування газетних і журнальних публікацій, уфологічна школа в Москві, власні публікації й книги, конференції, створення уфологічного клубу УФОДОС і т. д. Останній вагомий здобуток нашої команди – започаткований рік тому загальнонаціональний архів свідчень про спостереження НЛО над Україною (UFOBUA). Це механізм для збору й аналізу наявної уфологічної інформації. До речі, цей архів є у вільному доступі на інтернет-сайті www.ufobua.org.ua. А свого часу я робив опитування і статистичні підрахунки. Виявилося, що кожен 9-й із 10 уфологів бодай раз у житті бачив таке, що не зміг пояснити. Це, власне, й було стимулом для присвячення себе уфології. Тільки людина, яка особисто зіткнулася з паранормальним і незвіданим, може повною мірою уявити собі очевидність неймовірного, а пізніше виявити в собі потребу-прагнення вивчати цю сферу незвіданого. Уфологами стають не з якоюсь корисливою метою, оскільки очевидно, що вивчення НЛО вимагає часу й нерідко особистих матеріальних затрат, тут волею людини рухає радше інтерес до питань і загадок, яких удосталь задає феномен НЛО.
Кінця світу не буде!
– Які інтереси поза уфологією?
– Працюю над теорією створення штучного інтелекту. Вважаю, що такий розум уже починає сам себе формувати на базі знань, що містяться в Інтернеті, зароджується щось на кшталт кібернетичного життя, яке, можливо, першим полетить до далеких зірок (згадайте К. Ціолковського і його променеву форму життя). З іншого боку, цікавлять феномени трансперсональної психології (напрямок психології, який вивчає явища, що виходять за межі окремої людини чи індивідуальної душі. – Авт.). Схоже на те, що природа наділяє людину надприродними здібностями перед новим стрибком еволюції. У будь-якому разі зростають шанси на виживання людства, хоч і в іншій формі. Так що кінця світу не буде! А на прожиття заробляю у сфері інформаційних технологій і програмування, тобто поєднуючи приємне з корисним.
– Звідки виникла впевненість, що позаземні цивілізації насправді існують?
– А хіба не виникає впевненості, коли дивишся на тисячі зірок на небі? Часи, коли за це спалювали на багаттях, давно минули. Сьогодні наука майже впритул підійшла до визнання факту того, що у Всесвіті ми не самотні. Відкрито й занесено в каталоги майже 500 екзопланет (поза Сонячною системою) – і це лише початок! Пошук інших планет навколо зірок – завдання одної з астрофізичних галузей, яка чи не найшвидше розвивається впродовж останнього десятиріччя, і пріоритетний напрямок сучасної астрономії! Слідом за наукою йде і релігія. Скажімо, ватиканський астроном Хосе Ґабрієль Фунес у травні 2010 року запевнив, що віра в інопланетян не суперечить Біблії, відзначивши ймовірність наявності у Всесвіті розумних форм життя. А Гай Консолманьйо (також один із астрономів Папи Римського) навіть запропонував хрестити інопланетян, оскільки, вірогідно, вони також мають душу!
Прямих доказів існування позаземних цивілізацій на сьогодні не існує, та це лише питання часу!
– Чи важко досліджувати те, у що більшість людей не вірить?
– Питання віри тут недоречне. Наприклад, є вчені, які не вірять у кулясту блискавку або не можуть пояснити походження електричного струму! Перед нами феномен, і якщо заплющити очі, то він не зникне. Потрібні масштабні дослідження, на які треба витратити чималі кошти: без величезних сум, які можуть бути лише у держави, нічого не вирішити. Але таких грошей ніхто не дасть, тому що влада в цьому не зацікавлена. Чому? Відповідь проста: якщо НЛО – дійсно представляють позаземну високорозвинуту цивілізацію (чого поки що ми не знаємо, лише припускаємо), тоді земні велителі ризикують утратити контроль над людством!
У такій обстановці й триває кропітка робота уфолога: з одного боку, дискредитація влади (ця тенденція бере початок ще з середини XX століття), з другого – "гальмівні процеси" ортодоксальної науки, а з третього – нездорова (гонитва за сенсаціями) цікавість преси. Дилетантів, які, власне, завжди були рушієм науки, нині чомусь дуже мало.
У США легше бути геєм, ніж уфологом
– Чи доводилося вам стикатися зі звинуваченнями у профанації чи дивацтві?
– Ні! Жодного разу. Можливо, не на тих натрапив (сміється). А коли серйозно, то невирішена проблема НЛО – дуже важливе питання в космічну еру людства, та, на жаль, сильні світу цього, якими керує підсвідомий страх втратити панування, на питання накладають табу, а людям нав'язують думку про несерйозність теми.
– Як до вашої роботи ставляться односельці?
– Про це мене спитали якось колеги з Чехії. Оскільки вони працювали в інституті, то трохи соромилися свого захоплення і приховували його від довколишніх – ось вершина дискредитації! Стосовно односельців та оточення, якщо людина розуміє, про що мова, то інколи навіть зароджуються цікаві дискусії; коли не розуміє, звісно, це виглядає для неї як екзотика. Якогось негативного ставлення чи підозр у неповноцінності до себе не відчуваю. Та у планетарному масштабі це майже проблема (про коріння я вже говорив). Наприклад, американський уфолог Майк Флін каже: "Сьогодні у США бути геєм – це нормально, а уфологом – ні".
– Судячи з публікацій у ЗМІ, до вас часто звертаються журналісти по коментар щодо НЛО, та й загалом ви досить відома людина в уфології. Як удається перебувати в центрі подій, проживаючи в досить глухій провінції? Можливо, це й стереотип, але здається, що такими, на перший погляд, незвичними речами, як уфологія, більше цікавляться у великих містах...
– Так, звичайно, головна науково-дослідно-пошукова діяльність провадиться у містах (хоч і не завжди), я лише координую роботу осередків, котрі наш уфологічний клуб створює в областях України. Ці структури на місцях об'єднують усіх зацікавлених (учених, ентузіастів-дослідників, журналістів, письменників...), що мають безпосередній стосунок до уфології. А перебувати в центрі подій чи вирішувати нагальні питання допомагають канали інтернет-зв'язку.
– Чи дивитеся художні фільми про НЛО? Якщо так, то які найбільше подобаються і чому?
– Єдиним цікавим художнім фільмом вважаю "Близькі контакти третього ступеня" Стівена Спілберга (1977-й рік), і то, можливо тому, що режисер знімав його за гарячими слідами, відштовхуючись від життя. Всі інші спроби маю за пародії, а телебачення взагалі не дивлюся.
– Які у вас мрії? Що б стало найбільшим доказом того, що ви недарма в уфології?
– На жаль, те, про що мрію, за мого життя навряд чи справдиться. Серед уфологів і людей, що шукають позаземний розум, існує суперечка: яка може бути мета в інтелекту, що прилетить на Землю? Яку природу стосунків може мати фізичний контакт міжпланетних світів – гуманістичну чи антагоністичну? Тобто прийдуть вони з мечем чи з миром? Це питання мусується у так званій космічній етиці чи космічному праві, та може бути вирішене остаточно лише після безпосереднього контакту. Деякі вчені вважають, що такий контакт вірогідний у наступні 50 років. Вважаю це сумнівним, оскільки наші шанси зустріти братів по розуму (тобто таких, із якими можна порозумітися) взагалі мінімальні, а для якихось зоряних співдружностей ми можемо виглядати як дикуни у лісі! Стосовно ж завдань і мети прибульців, особисто вважаю, що вони позбавлені антагонізму, бо війни й конфлікти не можуть створити потужну й високорозвинену цивілізацію. Згадайте-но лиш про запаси ядерної зброї на Землі, адже треба зовсім небагато, щоб ми опинилися в кам'яному віці!
Юрій Лівак, ЗІА "Простір", "Старий Замок Паланок", №39(1003), 7-13 жовтня, 2010 року
|
