Почнемо з питань, які, мабуть, неодноразово поставали перед кожним: «Як виникло життя на Землі?», «Чи самотні ми у Всесвіті?», «Чи на інших планетах теж є життя і чи існують там інші цивілізації?», «Чи може цивілізація, якщо вона вже виникла, необмежено розвиватися, чи в ній самій вже запрограмоване самознищення?». І ще одне складне філософське питання: «Чи існують певні космічні закони, які регулюють розвиток життя на одній планеті залежно від розвитку Космосу в цілому?». Над цим розмірковували видатні вчені та філософи, які намагалися на підставі наукових даних і власних думок знайти їх вирішення.
Великий російський вчений В. І. Вернадський, торкаючись проблеми зародження життя, дійшов наукового висновку про те, що протягом усіх відомих геологічних епох не було азойних (тобто позбавлених життя) періодів часу. Немає також жодного факту, який свідчив би про можливість зародження живих організмів з неживої природи. Все живе походить тільки від живого. Але, говорячи про проблему виникнення життя, він зазначив, що наука не в змозі дати відповідь на це питання, оскільки метод наукового пізнання не може вийти за межі аналізу відомих фактів та явищ. У даному випадку такий аналіз неможливий через відсутність будь-яких фактів, що свідчать про виникнення життя. Але Вернадський вказав, що є багато філософських думок, релігійних течій та художніх творів, де робляться найрізноманітніші здогадки про походження життя і його сенс.
Багато вчених дійшли висновку, що життя на Землі зародилося завдяки винятково сприятливому збігу багатьох дуже малоймовірних обставин. Саме так вважає член-кореспондент АН СРСР И. С. Шкловський, виходячи з того, що до цього часу немає жодного достовірного факту, який свідчив би, що ми не є самотніми у Всесвіті. Американський вчений М. Харт навіть підрахував, що ймовірність виникнення життя на Землі становить 1037. За його ж оцінками, життя може існувати тільки в одній з 1031 галактик, тобто це рівнозначно визнанню, що ми практично самотні у Всесвіті. Більше того, він вважає, що коли б орбіта Землі знаходилася за відстанню на 5 % ближче до Сонця, то наша планета була б подібна до розпеченої Венери, а коли б на 2 % далі, то вона перетворилася б на холодну подобу Марса. Отже, виходить, що наше життя знаходиться немов би «на вістрі ножа» і найнезначніші зміни клімату або інших зовнішніх умов можуть його погубити.
В історії розвитку життя на Землі є багато загадок. Наприклад, чому в крейдяному періоді вимерли динозаври і в якій формі могло б існувати людство, якби цього не трапилось? В чому роль численних геологічних катастроф та різких змін клімату нашої планети? Тож, за теорією французького природознавця Ж. Кюв'є, саме ці катастрофи створювали умови для розвитку досконаліших форм життя. Чи випадково у земній корі утворилися різні корисні копалини, без яких цивілізація взагалі не змогла б розвинутися? Нарешті, чому вода, що має максимальну густину при температурі 4 °С, є винятком серед інших речовин? Адже коли б її густина збільшувалася при замерзанні, то крига не відігравала б роль захисної плівки на поверхні водойм, а опускалася б на дно і ніяке життя в них не було б можливе.
Можна по-різному оцінювати ймовірність того, що на Землі випадково склалися такі винятково сприятливі обставини для розвитку життя, а можна пояснити це й тим, що як тільки геологічні умови нашої планети почали відповідати умовам розвитку життя, зародки його у формі молекул ДНК чи в польовій формі були занесені на Землю неопізнаними літаючими об'єктами. Ці форми виявилися достатньо стійкими, аби протистояти багатьом катастрофам і досягли високої самоорганізованості, яка забезпечила їх виживання та невпинний розвиток.
Але чому Земля має бути винятком? Як загальні міркування, так і астрономічні спостереження вказують на те що навколо інших зірок повинні бути свої планетні системи. Ми не знаємо, які там існують умови, але ж серед сотень мільярдів зірок нашої Галактики, напевно, на багатьох планетах ці умови сприятливі для розвитку життя в усіх його різноманітних формах. Адже природа нічого не створює тільки в єдиному екземплярі!
Ідея про множинність світів зародилася ще в стародавніх філософських школах — мілетській та піфагорійській і набула нової сили у вченнях Миколи Кузенського та Леонардо да Вінчі. Думки про безліч «острівців життя», існуючих у Всесвіті, висловлювали такі філософи і вчені, як Вольтер, Ломоносов, Кант, Лаплас, Ньютон, Арреніус та інші. Згадаймо про загальне захоплення «каналами» на Марсі у XIX столітті, які охоче сприймалися багатьма як результат діяльності розумних істот.
Разом з тим завжди виникало закономірне питання: «Якщо навколо нас є цивілізації, то чому їх представники не прилітають на Землю і не подають ніяких сигналів про себе?». Відповідь на це мала дати міжнародна програма пошуку позаземних цивілізацій СЕТІ (Communication with Extraterrestial Intelligence), розпочата у 1960 ропі. В основу цієї програми були закладені оцінки, які свідчили, що в нашій Галактиці може бути до 10 тисяч планет, на яких можливе життя, подібне до земного. Якщо розвиток цивілізації на певній частині цих планет досягнув нашого рівня, то радіосигнали, що ними випромінюються, можуть бути зареєстровані на Землі. З іншого боку, радіовипромінювання нашої планети нині настільки велике, що розвинені цивілізації (якщо вони знаходилися б від нас навіть на відстані у кілька десятків світлових років) могли б його помітити і, можливо, якось зреагувати на це.
Понад 30 років, що минули від початку досліджень за цією програмою, дали нульовий результат: ніяких осмислених сигналів з Космосу не було виявлено. Проте і цей результат має дуже велике наукове та філософське значення. Він може бути пояснений трьома припущеннями:
1. Розумного життя у нашому найближчому оточенні (600—1000 світлових років, на думку Й. С Шкловського) не існує.
2. Цивілізації існують, але їх розвиток іде іншим шляхом, не пов'язаним з технічною орієнтацією.
3. Існують засоби космічного зв'язку, відмінні від радіохвиль і здатні швидко або миттєво передавати інформацію, якими користуються позаземні цивілізації.
Майже завжди береться до уваги тільки перша можливість. Але ступінь її обґрунтованості можна проілюструвати на такому гіпотетичному прикладі. Уявимо собі, що на якомусь острові, загубленому в океані, живе первісне плем'я, для якого весь світ обмежений цією територією. Передові представники цього племені підозрюють, що повинні існувати інші племена за межами їхнього острова. Вони хочуть встановити з ними зв'язок і для цього виносять на берег тамтами, б'ють у них, сповіщаючи весь світ про своє існування, і вслуховуються у далину, сподіваючись почути сигнал барабана у відповідь. Не почувши його, вони роблять цілком логічний для себе висновок, що їх плем'я самотнє на всій Землі. Чи не схожі ми на них? Тут ми виходимо з «антропологічного принципу», за яким життя у Всесвіті може приймати лише форми, подібні до земних, і вважаємо, що єдиним засобом встановлення контактів можуть бути тільки світлові або радіохвилі. Справді, вони є чудовим засобом передачі інформації в межах нашої планети. Однак не можна бути певним, що саме вони застосовуються цивілізаціями у Космосі для зв'язку між собою. Хто погодиться чекати відповіді протягом тисячоліть або навіть років?
Друге припущення веде до висновку про різноманітність можливих шляхів розвитку різних цивілізацій. Дійсно, які є підстави стверджувати, що на планетах з різними кліматичними умовами, складом атмосфери і силою тяжіння, з неоднаковою структурою їхньої поверхні та вмістом в ній хімічних елементів життя повинне приймати форми, подібні до земних і розвиватися за нашими еволюційними законами? Нарешті, чому білкова форма життя має бути єдино можливою? Але ж саме цей комплекс умов визначає можливість зародження цивілізацій i шляхи їх розвитку.
Зовсім не обов'язково, щоб ці шляхи повторювали історію розвитку нашого людства. У розпорядженні інших цивілізацій можуть бути інші матеріали, вони можуть користуватися джерелами енергії, відмінними від наших. У цьому випадку їхня техніка буде зовсім не схожа на нашу і соціальні відносини, державний устрій (якщо там взагалі є держави) та духовний рівень цих цивілізацій істотно відрізнятимуться від тих, що склалися на Землі.
Свого часу робилися спроби знайти високорозвинуті «техногенні» цивілізації за їх тепловим випромінюванням. Вважалося, що чим вищий рівень їх розвитку, тим більше енергії вони споживають, а «відходами» таких цивілізацій має бути інтенсивне теплове або інфрачервоне випромінювання. Такі спроби, що ґрунтуються на антиекологічній концепції, притаманній нашій цивілізації, теж виявилися безрезультатними, що певною мірою підтверджує можливість «економного» розвитку людства. Прямих доказів того, що реалізується друге із зроблених припущень, немає, але сам факт появи НЛО, що користуються невідомими, але надзвичайно потужними джерелами енергії, може про це свідчити. Так само, як і «металізовані» костюми енлонавтів, які, мабуть, захищають їх від незвичного техногенного радіовипромінювання.
Можливо також, що потужне електромагнітне випромінювання Землі привертає їх увагу і це може бути однією з причин їх частішої появи на нашій планеті останнім часом. Різний зріст пришельців, неоднакова їх реакція на поведінку землян можуть свідчити про те, що це представники цивілізацій з різних планет, які досягли неоднакового рівня розвитку. Але в усіх випадках наші «гості» людиноподібні, що може вказувати на те, що саме така будова тіла є найбільш досконалою, в усякому разі для найближчої до Землі ділянки Космосу. Якщо вірне третє припущення, то це вимагає по-іншому підійти до проблеми Космосу. Нам відоме обмежене число фізичних полів та видів взаємодій, що ними породжуються (електромагнітна, гравітаційна, сильна та слабка ядерні взаємодії). Найкраще вивченим є електромагнітне поле. Проте до цього часу не виявлені кванти гравітаційного поля — гравітони, які, як вважається, повинні розповсюджуватися зі швидкістю світла. Ядерні взаємодії, за сучасними уявленнями, не можуть проявлятися у космічних масштабах з огляду на те, що вони діють на надзвичайно коротких відстанях. Теорія відносності встановлює граничну швидкість розповсюдження сигналів — 300 тисяч кілометрів за секунду.
Але наскільки вичерпні наші знання про всі можливі поля та типи взаємодій? Мабуть, настільки ж, як ми знаємо про всі можливі форми прояву життя та шляхи розвитку цивілізацій. Тому не можна виключати ймовірність існування полів, в яких сигнали можуть розповсюджуватися зі значно більшими швидкостями. Це можуть бути введені фізиками-теоретиками тахіони або, як вже вказувалося, гравітаційні поля, гіпотетична «щільність часу», хронони, вихід у інші простори, нарешті — енергоінформаційні явища. Але саме встановлення граничної швидкості передачі сигналів має принципове значення.
Якщо прийняти концепцію про те, що швидкість передачі інформації обмежена швидкістю світла, це означає, по суті, визнання неможливості контактів між цивілізаціями у Космосі. Космос - це сукупність не пов'язаних один з одним світів, між якими виключені будь-які контакти. І навпаки, припущення про можливість досить швидкої або миттєвої передачі сигналів дає картину цілісного Схоже, що відповідь на те, які з цих трьох припущень реалізуються, дають НЛО. Якщо вони навіть є матеріалізованим втіленням земного «Тонкого світу», це аж ніяк не виключає того, що подібні прояви мають місце на інших планетах. А оскільки енергетичні поля можуть легко переміщуватися у просторі, то й контакт між такими НЛО не є проблемою. Отже, мабуть, недоречно розрізняти НЛО земного та позаземного походження. Всі вони є проявом невідомого нам єдиного космічного закону. Однак наявність матеріалізованих НЛО різноманітних форм з енлонавтами, різними за виглядом і способом поведінки, дає підстави вважати, що останні прилітають з інших планет.
За розповідями контактерів, такі НЛО здатні майже миттєво переноситися на відстані у десятки світлових років. Якщо це їм тільки навіювалося, то з якою метою? Навряд чи для того, щоб ввести їх в оману, а насамперед для того, щоб продемонструвати свої можливості і дати уявлення про вигляд інших планет. Отже, всі ці міркування свідчать про те, що друге та третє припущення не є безпідставними. У цьому разі вимальовується картина існування в нашій Галактиці цивілізацій, що знаходяться на різних ступенях розвитку, і які здатні оперативно обмінюватися інформацією та, мабуть, у необхідних випадках подавати допомогу одна одній і навіть відвертати небажаний хід подій.
Звернімося ще раз до тієї інформації, що приходила до нас через різних контактерів. Можна по-різному до неї ставитися; сприймати або не сприймати всерйоз їх розповіді. Разом з тим це — «інформація для роздумів». Ніяких корисливих міркувань у контактерів у цих випадках бути не може, тим більше, що навіть прізвища їх невідомі. Та і йдеться у цих розповідях про те, що може тільки піти на користь людству.
Відтак, одна з розповідей про причини прильоту НЛО на нашу планету до вашої уваги. Наша планета виникла дуже давно, набагато раніше, ніж люди можуть це собі уявити. За своїми розмірами вона була у 5 разів більша, ніж теперішня Земля і знаходилась у зовсім іншому місці Космосу. Тоді вона була населена розумними істотами, подібними до нас. Вони пішли шляхом технократичного розвитку, в результаті чого виникла ядерна війна і ту цивілізацію врятувати не вдалося. Тоді представники «Зеленої цивілізації», які відіграють у «Світовому кільці Розуму» роль рятівників, перевели те, що від Землі залишилося, на її теперішнє місце у Сонячній системі, а щоб не порушити руху інших планет, вони ввели ще десяту планету, яка являє собою рештки «тої» Землі і яка обертається навколо Сонця у напрямі, протилежному напрямові руху всіх інших планет. Про існування десятої планети вже давно здогадуються наші астрономи. До «нової» Землі додали супутник - Місяць, який має певні функції, зрозуміти які ми зможемо тільки тоді, коли зрозуміємо будову його ядра.
Ми є маленьким дивом Всесвіту, наш розвиток перетинає шляхи розвитку багатьох цивілізацій
На цю Землю були занесені зародки сучасного людства у вигляді білкових форм, а далі трапилося таке, чого «вони» самі не чекали. Під впливом якихось причин люди набули енергетичну оболонку (біополе або «душу»), яка не вмирає після їх смерті. Можливості цієї оболонки невичерпні, однак люди про це майже не знають. В ній - майбутнє технічної думки, медицини і нашої духовності. Але має вона й свої «мінуси», головними з яких є надмірно розвинені емоції. Завдяки їм ми любимо, ненавидимо, страждаємо, бунтуємо і взагалі поводимо себе як бездумні броунівські частинки. За винятком нас у Всесвіті ніхто так не живе...
Однак, як це не дивно, «вони» нам заздрять. Ми є маленьким дивом Всесвіту, наші енергетичні оболонки унікальні, а наш розвиток перетинає шляхи розвитку багатьох цивілізацій. Але ми поводимося як нерозумні діти, від яких можна чекати чого завгодно, навіть того, що вони підірвуть свою планету разом із собою. Тому дійсно, здається, ніхто з контактерів не відмічав проявів якихось емоцій з боку енлонавтів, і, навпаки, багато з них згадували рівний тон їх розмов і відсутність міміки на обличчі людство є чудовим «експериментальним матеріалом» для них і вони прилітають на Землю для того, щоб брати «проби людства»?
Виявляється, що між різними цивілізаціями існує навіть «конкуренція» у дослідженні людства, причому серед них є «чорні» цивілізації, що живляться нашою енергією. Останні можуть синтезувати людські оболонки та використовувати їх у своїх цілях.
Взагалі, «вони» вважають, що людство після Римської імперії розвивається жорстким технократичним шляхом, який ще ніколи не приносив нічого хорошого. І в цьому плані експеримент з занесенням життя вважають за невдалий. Проте в нас вірять, досліджують, інколи дають поради і сподіваються, що людство зможе спрямувати свою енергію на підвищення духовного рівня. Тільки після цього воно зможе зайняти місце у «Світовому кільці Розуму».
Зовсім по-іншому, але ще повчальніше виглядає наша історія та теперішній стан з так званих «Космічних послань людству». Цей текст був переданий у 1976 році одному лікарю-туристові на острові Валаам, який знаходиться в Ладожському озері, хворою на рак людиною, яка вже помирала. Член Всесоюзного астрономо-геодезичного товариства при Академії наук СРСР М А. Мільхикер, вивчивши його, вважає, що текст є достовірним.
Йдеться там про те, що у Всесвіті існує Коаліційний Загін Спостерігачів, який стежить за розвитком цивілізації на Землі. Перше послання людям було надіслано ще у 576 році до нашої ери, друге —у 711 році нашої ери, а трете, як уже згадувалося, у 1976 році. В останньому посланні повідомляється, що у Всесвіті існує 220 тисяч розумних рас, які вже вступили до Коаліції, та майже 1000 рас, які можуть до неї вступити. Однак земну цивілізацію не можна туди приймати з огляду на ряд причин.
По-перше, автори послань вважають, що людство надзвичайно войовниче. Майже безперервні війни, які ведуться на Землі, пов'язані з «різкою дискретністю та частою зміною соціальних устроїв і зовнішньополітичних станів». На думку космічних спостерігачів, у разі повторення такого ж перебігу історичних процесів на Землі у майбутньому, який мав місце у минулому, війни можуть піти на зменшення не раніше, ніж через 12 тисяч років. Але вони вважають, що за усунення вказаних причин війни можуть припинятися через найближчі 100 років. По-друге, наш спосіб мислення вони вважають за найпримітивніші, оскільки наша логіка базується на дискретному фундаменті замість безперервного. Основою нашого логічного мислення є тільки два поняття «так» і «ні», які ми застосовуємо, аналізуючи навіть найскладніші проблеми, тоді як розвиток думки відбувається шляхом безперервного процесу. Тому наш пошук зводиться, в основному, до вибору однієї з двох граничних можливостей, тим часом як істина найчастіше лежить між ними. Ми здатні мислити тільки абстрактними та дискретними поняттями, вважаючи, що число ознак предмета є скінченним. Наприклад, на безглузде за своєю суттю питання про первинність матерії або духу наші різні філософські системи дають діаметрально протилежні відповіді. Людство з теперішнім станом його розумового розвитку є зайвим для Коаліціїі, як і Коаліція для людства. Необхідною умовою для вступу до Коаліції є перебудова логічного фундаменту нашого мислення, а також перехід до способу безперервного мислення. Вони переконані в тому, що наші уявлення про еволюцію життя невірні. Ми уподоблюємо расу окремому живому індивідууму і вважаємо, що старіння і загибель людини є неминучими. Тому люди не прагнуть поліпшити свої моральні якості, залишають дальший розвиток на волю випадку і спрямовують свої зусилля на надмірне задоволення матеріальних потреб. Це призведе врешті-решт до вимирання людської раси, тоді як завданням еволюції є розвиток нових рас на основі засвоєння найкращих рис старіших рас.
Нарешті, наші космологічні уявлення є дуже далекими від істини. Сонячна система і життя на Землі виникли з хмари пилу, що був засіяний будівельними загонами Коаліції у тому районі Всесвіту, який відповідав двом основним умовам для виникнення органічного життя: достатньою віддаленістю від інших зірок та розмірністю* простору, близькою до числа π. Наша переконаність в тому, що простір скрізь трьохмірний, є помилковою: його розмірність у Всесвіті змінюється в широких межах, але найкращі умови виникнення органічного життя там, де вона дорівнює 3,14159... Близькість цієї величини до цифри «3» призвела до невиправданого висновку про трьохмірність нашого простору. Значні відхилення від величини я є згубними для усього живого. Разом з тим на околицях нашої Галактики дрейфує гравітаційний циклон з негативною розмірністю —3,15, який може своїм краєм зачепити її та знищити життя на тих планетах, на яких не буде вжито захисних заходів. Така допомога може бути надана землянам, але для цього необхідно, щоб людство вступило до Коаліції.
Наші уявлення про існування непорушних законів Всесвіту, про незмінність фундаментальних фізичних констант вони також вважають невірними. Наприклад, виміряна нами гравітаційна стала помітно змінюється навіть в межах Сонячної системи, не кажучи вже про космічні віддалі. Незнання цього призводить до істотних помилок у визначенні розмірів нашої Галактики і до виникнення невірної теорії про розбігання галактик. Не слід вважати ці помилки випадковими, оскільки вони є результатом нашого способу мислення.
Коаліція може надати допомогу Землі лише після ліквідації войовничих звичок людства, підвищення його моральних устоїв та оволодіння безперервним логічним мисленням. Ознайомлення з принципами такого мислення в умовах війн, які тривають, було б рівнозначним врученню абсолютної зброї, що врешті-решт неминуче призвело б до загибелі людства.
Слід зазначити, що незалежно від того, звідки прийшли ці «Послання», інформація, що у них міститься, змушує серйозно задуматися. Там вірно підмічено наші одвічні проблеми, викладені ключові питання нашого буття та взаємовідносин між людьми, говориться про необхідність вдосконалення суспільства. Може, для цього, дійсно, потрібний інший спосіб мислення, яким ми ще не володіємо?
Отже, виходить, що ми є унікальною, неповторною, відносно розвиненою і дуже емоційною цивілізацією, яка, на жаль, розвивається хибним шляхом, що може врешті-решт її погубити. Але коли це так, то чому ж ця інформація передається випадковим людям, а не, скажімо, керівникам урядів, які могли б реально вплинути на стан справ у суспільстві?
Мабуть, таке питання випливає з суто людської логіки. Неможливо щось змінити, поки свідомість про необхідність такої зміни не оволодіє широкими масами населення. У даному випадку в умовах зіткнення інтересів окремих людей, груп населення і різних держав для цього ще немає ніяких підстав. І справа тут не тільки у рівні матеріального достатку: духовний розвиток суспільства в економічно розвинутих країнах у цілому навряд чи є вищим, ніж у слаборозвинутих. Потрібна докорінна зміна людської свідомості, переборення почуття егоїзму, вгамування своїх інтересів і більшого розуміння інтересів інших. Отже, людство має жити за принципом: «Мені може бути добре тільки тоді, коли буде добре всім іншим». Нам, на жаль, до такого розуміння ще дуже далеко.
Тоді чому ж інші цивілізації не діють активніше, щоб довести людям необхідність зміни їх поведінки? Знову ж таки, за словами контактерів, закони Космосу забороняють будь-яке безпосереднє втручання. По-перше, допомога вищих вбиває імунітет у нижчих, це для них «смерть в обіймах». Процес розвитку має йти за рахунок подолання внутрішніх протиріч, і високу свідомість не можна нав'язати людям із зовні. По-друге, це могло б призвести до катастрофи у мисленні людей, мозок яких не в змозі сприйняти лавину понять, що виходять за межі тих, які поступово склалися у ході еволюції людини. Адже відкрито демонструвати свою присутність можна лише тим цивілізаціям, які вже пройшли відповідні стадії розвитку і яким не загрожує самознищення внаслідок таких контактів.
Іншими словами, підвищення духовності повинне стати внутрішньою потребою кожного з нас. Тоді зникнуть й причини, що породжують нині стільки непотрібних технічних та соціальних проблем. Наприклад, дуже складні проблеми створили індустріальний розвиток і використання різних джерел енергії. До яких соціальних напружень та екологічних наслідків це призвело, ми добре відчуваємо. Але ж НЛО застосовують зовсім інші матеріали, технології та джерела енергії. Що трапилося б, наприклад, коли вони передали б нам інформацію про них? Вся історія розвитку людства свідчить, що насамперед вона була б використана для створення нових видів зброї. А за умови відсутності моральних устоїв, які б забороняли застосування наявних можливостей на шкоду іншим, це рано чи пізно, можливо, й ненавмисно, але призвело б таки до знищення усього живого на Землі. Слід гадати, що за іншого духовного стану людства вони це зробили б, як свого часу передавали нашим далеким предкам різноманітну мирну інформацію.
Почастішання появи НЛО на Землі останнім часом може бути наслідком серйозних екологічних порушень стану нашої планети. Інтенсивний розвиток промисловості, безмірне споживання природних ресурсів, величезна кількість відходів істотно змінюють природні процеси. Відбувається масове забруднення повітря, водойм, ґрунту. Все частіше випадають кислотні дощі, підвищується концентрація різних шкідливих хімічних сполук у харчових продуктах, майже вдвічі зріс загальний радіаційний фон. І все це називається «науково-технічним прогресом».
Наслідком такого «прогресу» є також поступове збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері, що надзвичайно несприятливо впливає на клімат всієї планети. З ним же пов'язано виникнення дір в озоновій оболонці, яка захищає нас від жорсткого ультрафіолетового випромінювання Сонця. Великі промислові центри — це екологічні нариви на тілі Землі. Раніше людство не мало технічних можливостей згубно впливати на природу; тепер така можливість у нього є. Природа відповідає на таке ставлення до неї зростанням різних захворювань та генетичних відхилень у здоров'ї людей, численними катаклізмами. Куди приведе людство такий шлях? Якщо паралельно з нами на Землі існує «Тонкий світ», то як повинен він реагувати на таку діяльність людства? Як до цього можуть ставитися інші високорозвинені цивілізації? Адже коли вони дійсно являють собою єдине ціле, то їм небайдужа доля їхнього дому, куди входить Сонячна система і наша Земля.
Наслідки діяльності людства можуть виявлятися не лише у видимих екологічних змінах, але й в тонкому енергетичному плані. За свідченням «ясновидців», матеріалізовані емоції гніву, невдоволення, роздратованості та безвихідності, якщо вони оволодівають великими масами людей, створюють негативні енергетичні поля високої концентрації, які у вигляді темних хмар розповсюджуються по поверхні Землі та підіймаються вгору, можливо, розсіюючись у Космосі. Таку картину темних енергетичних потоків, що особливо інтенсивно виходять із зон стихійного або соціального лиха, описують деякі контактери.
Тоді, можливо, поява НЛО на Землі — це один з проявів космічного співробітництва цивілізацій і застереження нам? У цьому разі вони є розвідниками обстановки на Землі, духовного стану людства, і, можливо, збирачами земного енергетичного сміття. Але як довго вони будуть його збирати?
Історія свідчить, що розвиток людства має стрибкоподібний характер. Такими стрибками стали використання вогню, винайдення колеса та інших простіших механізмів, оволодіння енергією пари, електрики, атомною енергією. Після кожного стрибка розвиток цивілізації уповільнювався на певний час, доки не створювалися передумови для нового якісного стрибка вперед. Але спостерігається характерна особливість. Перші стрибки розділені між собою багатьма тисячоліттями. Поступово вони почали скорочуватися до століть і навіть десятиліть.
Правда, в багатьох стародавніх джерелах, а також у книзі Є. П. Блаватської «Таємна доктрина» згадується про існування високорозвинених доісторичних цивілізацій. Це Атлантида і ще давніша за неї Лемурійська цивілізація. Вони загинули, оскільки й тоді у взаємовідносинах між людьми виникли проблеми, подібні до нинішніх. Невже щоразу нова цивілізація повинна розпочинати свій розвиток з нуля?
Вік Землі становить 4—5 мільярдів років. Можливо, що протягом останнього мільярда років природні умови на Землі були сприятливими для розвитку людства. Тоді скільки ж на ній існувало цивілізацій, які безповоротно загинули? Однак неможливо собі уявити, що в кожній цивілізації запрограмоване її знищення, оскільки це суперечить людському та космічному закону поступального розвитку. Що ж очікує нашу цивілізацію і чи не пов'язане з її долею почастішання появи НЛО? З приводу першої частини цього запитання можна зауважити, що у природі існує багато способів саморегуляції великих колективів живих істот. Коли, наприклад, сарана розмножиться надмірно, вступають у дію біологічні закони, які викликають самознищення комах, які занадто розплодилися. Таке ж трапляється з термітами, птахами, які мігрують, та іншими істотами. Це ж, мабуть, має місце в людській популяції. Чим, наприклад, пояснити, що після спустошливих війн народжуються переважно хлопчики? Чому нині дуже поширюється вірус СНІДу і чи не поставить він нас у положення сарани, яка занадто розмножилася? Якщо закони саморегуляції діють на Землі, то ЧОМУ вони не можуть діяти в межах всього Космосу? Оскільки останній являє собою організовану систему, це означає, що там повинні відбуватися, з одного боку, хаотичні процеси, які збільшують його ентропію, а з другого — процеси, які впорядковують його структуру і накопичують інформацію. Реалізувати антиентропійні процеси може, як це уявляється!» тільки розум. Отже, Всесвіт можна розглядати як живу систему, здатну до самовпорядкування, яка підтримує розум в усіх його формах.
Я гадаю, зазначав академік А. Д. Сахаров, що є якийсь внутрішній смисл в існуванні Всесвіту... Внутрішній смисл, нематеріальний, у Всесвіті повинен бути. Без цього нудно було б жити. Цю думку нашого великого співвітчизника, який на практиці дотримувався принципу «Жити заради інших», поділяють також інші вчені та мислителі. Так, радянський психолог В. М. Пушкін вважає, що подібно до того, як маси фізичних тіл створюють гравітаційне поле, мислячі істоти формують інформаційне поле Всесвіту. Американський філософ С. Крам писав про те, що Всесвіт настільки величний, що важко припустити, що він не є сукупно єдиним Світовим Розумом, який відчуває копошіння мільярдів живих істот на всіх придатних до життя планетах, подібно до того, як людина відчуває слабкий головний біль. Зірки та галактики — лише «нейрони» мозку цього Розуму. Така версія багато що пояснює в нашому світі, зокрема такі явища, як НЛО і контакти з інопланетянами. Але ж наше «копошіння» на Землі може, мабуть, викликати сильніший «головний біль» у Світового Розуму і не виключено, що він буде змушений застосувати «хірургічний» метод лікування.
У цьому міститься відповідь на другу частину запитання щодо ролі НЛО. Схоже, що Космічний розум може набувати будь-яких зручних для нього форм, в тому числі й вигляду НЛО. Ці об'єкти «діагностують» здоров'я людства і пропонують йому «ліки» для видужання. Решта залежить від нас самих, від того, чи зуміємо ми скористатися цими «ліками», які дають нам шанс оздоровитися у духовному плані. Або буде застосований «хірургічний» метод лікування.
На закінчення хотілося б зробити таке порівняння. Наприкінці XIX століття один з провідних фізиків того часу У. Томсон писав: «Сьогодні сміливо можна сказати, що майже всі закони фізики вже відкриті, залишається відшліфувати дрібні деталі...». Але той шквал несподіваних відкриттів, який відбувся на рубежі XIX та XX століть (рентгенівські промені, радіоактивність, кванти випромінювання, поява спеціальної теорії відносності), зруйнував гармонійну будову класичної фізики. Ці відкриття не відповідали поняттям, що тоді склалися, вони сприймалися як аномалії, як перегляд усієї концепції світобудови. Проте на базі таких відкриттів людство зробило величезний технічний та індустріальний ривок, який дозволив значно поліпшити матеріальний рівень його життя, і в той же час породив безліч нових проблем, включаючи такі, що ставлять під загрозу саме існування людства.
Нині, через сотню років, накопичується все більше фактів та явищ, які знову підпадають під рубрику «аномальних», і які не можна пояснити з позицій сучасної науки. їх вплив на наше життя збільшується і це явно вказує на неблагополуччя у суспільстві. Осмислення цих явищ треба шукати на новій науковій, філософській та духовній основі. Якщо це відбудеться, станеться новий великий ривок уперед всього суспільства, який відповідатиме тим невичерпним, але невикористаним можливостям, які закладені в кожному з нас.
Отже, проблема НЛО залишається. І чим більше ми намагаємось прояснити її, тим більше виникає нових запитань. Майже кожне з них дає основу для серйозних наукових досліджень та філософського осмислення, результати яких могли б радикально змінити наші уявлення про самих себе, про суть явищ у навколишньому світі та наше сприйняття їх.
Які можливості закладені в окремій людині і як, переплітаючись, вони визначають розвиток соціальних відносин і стан суспільства в цілому? Чи не тому наші традиційні психологія та соціологія не можуть дати відповіді на ці запитання, що вони не враховують впливу енергоінформаційного обміну, який підсвідомо визначає нашу поведінку? Але ж саме НЛО та інші «аномальні явища» можуть якнайшвидше розкрити суть «вінця творіння природи».
Те, що ми називаємо «науково-технічний прогрес» в тупиковим шляхом, який вже проявляє свої вкрай негативні наслідки і врешті-решт може призвести до незворотних змін у здоров'ї та генетичному розвитку людей. Разом з тим, вивчення НЛО дає підстави вважати, що існують зовсім інші форми задоволення потреб людини, які не вимагають бездумного споживання природних ресурсів та виробництва матеріальних благ у всезростаючих масштабах. Висуваються несміливі ідеї про те, що людство могло б скористатися ними.
Проте схоже, що оволодіння новими технологіями і джерелами енергії буде неможливе без докорінної зміни соціальних відносин і піднесення моральних устоїв суспільства. Дуже ймовірно, що тут діє універсальний закон, який проголошує, що розвиток технічних засобів не повинен перевищувати того рівня, за яким можливе самознищення цивілізації. І тільки від духовного стану цивілізації залежить, яким буде цей рівень.
Нові факти про «аномальні явища» безперервно додають щось нове до маси наших знань про них. Якщо існує «критична маса» знань, вона неодмінно призведе до «вибуху» наших уявлень про те, що собою являємо ми, як побудований навколишній світ і як безмежні можливості цього світу можуть піти тільки на благо людству.
З книги А. П. ТРОФИМЕНКО (кандидат фізико-математичних наук), "НЛО – ПОПЕРЕДЖЕННЯ ЛЮДСТВУ?" (Київ, 1991)
|
