Були названі 7 чудес України. Як і очікувалося, найзагадковіше, найцікавіше і наймістичніше місце, яке, власне, і підходить до терміну «чудо" ним таки не стало... Неначе не було у нас трипільців, скіфів і сарматів. Тому перш ніж перейти до розповідей про офіційно визнані чудеса, поговоримо про Кам’яну могилу...
Насправді, заповідник «Кам’янець» (м. Кам’янець-Подільський, Хмельницька область), Києво-Печерська Лавра (м. Київ), дендропарк «Софіївка» (м. Умань, Черкаська область), заповідник «Софія Київська» (м. Київ), Херсонес Таврійський (м. Севастополь), Хотинська фортеця (м. Хотин, Чернівецька області), заповідник «Хортиця» (м. Запоріжжя) – звісно, є цікавими з туристичної та історичної точки зору місцями. Звісно, можна посперечатися з наявністю у списку «Хортиці», яка все ж не є старовинною пам’яткою Запорізької Січі, а просто відбудований комплекс. Але таки історія.
На жаль, попри думку експертів, у кінцевий список чудес не внесено унікальну Святогірську Лавру на Донеччині, тим самим ображено Схід України, чиїх пам’яток немає у переліку. А політичну доцільність варто було б врахувати, а то знов казатимуть, що підсудили «западенцям».
Крім 7 чудес, три об’єкти удостоєно Спеціальних відзнак. Острозький замок та академію названо визначною пам’яткою духовної України, Лівадійський палац-музей – визначною пам’яткою новітньої історії, а «Музей-писанку» визнано визначною пам’яткою сучасної України. «4» ж визнає Кам’яну могилу визначною пам’яткою містичної України.
Спочатку – офіційний, науково визнаний нарис про Кам’яну могилу.
Унікальне геологічне утворення
Кам'яна могила – ізольований масив пісковику Сарматського моря, розташований у долині ріки Молочної в Запоріжжі. Це місце тривалий час використалося як святилище, воно містить стародавні петрогліфи і, ймовірно, найдавніші письмена, і зважаючи на це є єдиним у своєму роді таким пам’ятником у світі.
Про те, як виникла Кам’яна могила, вчені достеменно не знають. Їхні розповіді нагадують казки, які нам оповідають у підручниках історії по будівництву єгипетських пірамід. До чого тут піраміди, спитаєте?
Існує думка в наукових колах, що Кам’яна могила – це зруйнована часом піраміда або зикурат древнього племені амазонок. Які амазонки в Україні, спитаєте і покрутите пальцем біля скроні? Та звичайні, справжні амазонки. У 1950-х рр.. археолог А. Треножкин на території Мелітополя виявив чимало поховань із жіночими рештками, предметами туалету й зброєю точнісінько як на деяких давньогрецьких зображеннях. Вони й начебто побудували піраміду з кам’яних брил. Вона була для них святилищем, а потім – для скіфів, сарматів та інших праукраїнців. Крім сучасних українців.
Могила являє собою накопичення каменів на площі 3 000 кв. метрів і висотою до 12 метрів. За формою це нагадує курган. Тепер, увага, ортодоксальна наукова гіпотеза. Кам'яна могила спочатку являла собою пісковикову обмілину Сарматського моря, єдиний вихід піщанику у всій Азовсько-чорноморській западині, що робить її унікальним геологічним утворенням. Після відходу вод Сарматського моря колишня обмілина залишилася піщаним масивом, вершина якого перетворилася у твердий піщаник. У результаті ерозії, масив піщанику сильно осів і поступово розколовся на безліч шматків. І науковці у це вірять. Або ж хочуть, щоб повірили ми.
Перші достовірні історичні відомості про Кам’яну могилу датуються 1778 р. у період російсько-турецької війни. Олександр Суворов назвав курган «дивом природи», і під такою назвою він був нанесений на карту. Пізніше, на карті Таврійської губернії пагорб був позначений як Камінь-Ююнь-Таш (з тюркської – гора, зібрана з каменю).
Першим дослідником, що згадав Кам'яну могилу, був російський археолог Микола Веселовський. Розкопуючи неподалік від Кам’яної могили у 1889 р. курган, він виїхав до села Терпіння «для перевірки слухів». Там він виявив кам’яний курган, припустивши, що це штучне спорудження, потім розкопав кілька печер, але, не знайшовши там ні скарбів, ні поховання, розчарувався й припинив роботу.
У 1930-ті роки пам’ятником зацікавилися співробітники Мелітопольского історико-краєзнавчого музею. Вони дослідили наскальні зображення усередині гротів і печер Кам’яної могили. Проте роботи з її ретельного дослідження припинилися з початком Великої Вітчизняної війни.
Під час гітлерівської окупації, Кам’яну могилу досліджують німці. Арно Пебель, автор книги «Основи шумерської граматики», який в 1920-ті роки заснував у США Інститут з вивчення шумерської цивілізації, та Герман Вірт, засновник і керівник окультної общини «Аненербе», бурили ґрунт у декількох кілометрах від пам’ятника. Про результати їх досліджень, на жаль, невідомо. Але невідомо лише офіційні науці, дещо цікавого ми вам ще розповімо.
Після звільнення України роботи в Кам’яній могилі продовжили радянські учені. І от які результати вони повідомили світові.
Учені зробили акцент на наскальні малюнки, не торкаючись самої Кам’яної могили. Важко сказати, свідомо вони це зробили, чи ні, тим не менше, маємо, що маємо. Так, от малюнки людей і тварин видряпували шматками твердого каменю. Подекуди їх покривали червоними і чорними мінеральними барвниками (як у Стародавньому Єгипті). Печера Кози, гроти Бика і Дракона, двометрова кам’яна фігура людини-риби (знов-таки, чим не єгипетські боги-тварини). Всюди зображено Дерево життя – символ родючості і вічності.
Малюнки почали малювати з епохи кам’яного віку (22–14 тис. років до н.е.). Також тут знайдено залишки стародавніх жертовників, можна простежити первісні релігії – тотемізм, магію, анімізм, фетишизм, культ предків.
Найдревніша цивілізація – на території України?
У вивченні цієї пам’ятки, яку дехто вважає більш визначною, ніж 7 чудес світу, археологія дала змогу відповісти на низку питань про розвиток духовної культури багатьох народів Євразії. Існують версії, що тутешні наскальні написи були першими зразками писемності людства: мелітопольські петрогліфи на півтори-дві тисячі років давніші за всесвітньо відомі месопотамські глиняні дощечки.
У Єгипті є видовбаний у скелі храм цариці Хатшепсут. Він вважається унікальною пам’яткою, мільйони людей щороку його відвідують. Кам’яна могила – теж храм, це спільна споруда людини і природи. Проте про неї знають дуже мало, туди не ходять рейсові автобуси.
Але досить гучних слів. Перейдемо до фактів, які зображують Кам’яну могилу у містичному світлі і роблять її чи не найунікальнішою спорудою людської цивілізації за всю історію існування життя на Землі.  Ви знаєте, хто такий Юрій Марчук? Навряд чи. Але якщо я вас спитаю, хто така Періс Хілтон, ви одразу дасте ствердну відповідь. Україна і справді не цінує своїх героїв. Пан Марчук – всесвітньовідомий фахівець у галузі вивчення аномальних явищ, досліджував Кам’яну могилу і описав чимало сенсаційних фактів у книзі «Проникнення», яка вийшла трьохтисячним тиражем.
Кам’яну могилу у своїй книзі Марчук називає некрополем скіфських царів. Персидський цар Дарій І у VI ст. до н.е. двічі приходив з війною у північне Причорномор’я в пошуках некрополя. Але його не знайшов. Не знайшли його й німці, які бурили Кам’яну могилу в 1943 р.
Та на початку 1990-х рр. невизнаний мелітопольський геній на прізвище Суппорт методом біолокації таки знайшов той некрополь і навіть намалював його карту. Пізніше некрополь вирішили розкопати. Визначили якимось чином місце, де він знаходиться, і почали копати. Докопали до плити перекриття підземелля, відламали її шмат ковшем і вийняли нагору. І тут почалася містика.
Від раку раптом помер Суппорт, потім робітники, які копали біля кургану. У директора радгоспу «Садове», який і дав добро на розкопки (на території радгоспу і знаходилось імовірне місце некрополя), на шиї з’явилося онкологічне утворення, але він вижив. Єдиний. Розкопки припинили.
Але карту показали тодішньому прем’єр-міністру Леоніду Кучмі, той дав завдання «розібратися і доповісти». Але чомусь ніхто не хотів розбиратися.
Лише в 1996 р. депутати Верховної Ради Степан Ткаченко і Петро Швидкий з візою від Кучми організували експедицію у Мелітополь. Загалом поїхало 6 чоловік: вони, Юрій Марчук та три біоенергетики. Перші дослідження виявили сенсаційні результати.
На території садів (місцевість, де і є Кам’яна могила) знаходиться багатоярусна система підземних галерей і приміщень, галереї різних рівнів (на глибинах від 5-7 м від до 1,5-2 км) зв’язані між собою нахиленими коридорами. Загальний розмір комплексу – 80 на 80 км, на двох перших ярусах на глибині 5 і 13 м знаходяться захоронення. Абсурд?
За 12 днів після початку дослідження над центром Мелітополя тисячі людей протягом півгодини вечора 25 грудня спостерігали невідомий дископодібний об’єкт фіолетового кольору, довжиною 15 м. Завис він недалеко від гуртожитку, де жили дослідники кургану. Хтось назве це НЛО, хтось – ілюзією. Тим не менше люди таки щось бачили.
Дослідження продовжились. Результати сканування показали наявність багатоярусної системи галерей, сполучних коридорів і приміщень. Несподіваний результат був отриманий у двох точках, на глибині 50 м. Там приймався звуковий сигнал з ознаками інформаційного ряду. Проте, осцилограф, що приймав сигнал у високих частотах, через 5 хв. після початку робіт вийшов з ладу.
Результати доповіли тодішньому віце-прем’єру Івану Курасу і екс-президенту Кравчуку. Курас, вислухавши доповідь Ткаченка, подзвонив археологам. Ті сказали, що нічого в Кам’яній могилі бути не може, так що робіть, що хочете. Кравчук же допоміг експедиції апаратурою і попросив мелітопольські власті сприяти дослідникам. «Якщо відкриєте щось матеріальне, що можна пощупати руками, приносьте, піднімемо шум на всю країну», – сказав екс-президент.
Леонід Макарович своє слово стримав і на допомогу вченим дали високочастотний геосканер нового покоління, який вишукував несанкціоновані захоронення металу у Чорнобильській зоні, операторів і співробітників Інституту ядерної фізики.
До речі, геофізичні дослідження Землі показують наявність підземних тунелів поблизу пірамід. Таких, як біля Кам’яної могили. За логікою учених, їх мали вирити печерні люди…
Та цей геосканер дає покази лише до десяти метрів у глибину. Проте високоякісний кольоровий розріз ґрунту на моніторі.
У міру проведення досліджень блиск загасав. Розріз на моніторі був кольоровий, а от галерей не було. Куди б «не тикали» – нема. Тоді дослідники спустилися до залізобетонного мосту, поставили на нього сканер, а він показує, що металевої арматури в плиті … немає. Навіть самого містка немає. Повернулися в сад, взяли, викопали печеру глибиною півметра, поставили над нею сканер – кольорове зображення є, печери немає. Наклали в неї заліза, але сканер показує – немає заліза.
Виїхали ми із зони кургану, сканер включили – все правильно показує: і печеру знову викопану, і залізну лопату, що в ній лежить, й арматури в залізобетонному містку. Повернулися в зону – нема нічого. Аномалія.
Експедицію довелося завершити, і нічого матеріального не знайшли. Апаратура не працює, а коли наступного року ті ж самі дослідники почали бурити курган, то й це виявилося марною справою.
Буріння проходило складно. До глибини 4,2 м дійшли за півгодини. Потім сорока сантиметровий шар проходили 4 години, міняли наконечники на бурі. Потім легко проскочили 5 метрів і знову застрягли. Тридцятисантиметровий шар, розміщений на глибині 10 м, проходили 2,5 години. На 11 м зупинилися, і припинили буріння.
Бурильники зізналися, що вперше зустрічаються в цьому регіоні з такими ґрунтами. Звичайну сорокаметрову свердловину для води вони проходять за дві години. А тут на буріння 11 метрів пішло майже 9 годин.
Діаметр свердловини був замалий, нічого не побачили. Депутати, певно, розчарувалися, і розкопки вирішили не продовжувати. Тим паче у пресі піднявся шум про те, що пошкодили Кам’яну могилу, а місцеві жителі почали боятися, що тепер на них упаде якесь прокляття.
До речі, вони вірять у те, що вдалося уникнути жертв унаслідок вибухів боєприпасів у Новобогданівці лише завдяки Кам’яній могилі. Вона, мовляв, захищає їх від бід. А тут таке…
Але Марчук не здався, і вирішив продовжувати копати самостійно. Він організував групу однодумців, і вони знову поїхали в Мелітополь. Їм вдалося викопати неглибоку яму екскаватором. Вдалося присвітити і побачити, що під курганом таки є печери, підземні ходи і т.ін., але щоб туди дістатися, необхідне обладнання. Та цього разу ніхто не підтримав Марчука, і подальші дослідження вирішили не проводити. Ймовірно, чогось боялися. Бо інакше не поясниш.
Тож, певно, визнавати чудом Кам’яну могилу було небезпечно. Це як український Стоунхендж, який тисячі років не дає спокою дослідникам, який на генетичному рівні поважають місцеві жителі, але науковці, зважаючи на обмеженість у сприйнятті, не можуть дати толкове пояснення того, що власне це така за пам’ятка. Визнай чудом Кам’яну могилу, та популяризуй її у світі, Україні довелось би зізнатися, що єгипетські піраміди – це дитячий лемент порівняно з нашими чудесами. Але ж куди подіти комплекс меншовартості?
|
