Главная » 2012»Август»10 » "Curiosity" приземлився. Коментарі українських вчених
13:17
"Curiosity" приземлився. Коментарі українських вчених
Науковий світ радіє! Марсохід НАСА "Curiosity" ("Допитливість") - везунчик, бо 26 попередніх місій закінчилися провалом, а він таки успішно сів на Марсі. Він здолав відстань у понад 78 мільйонів кілометрів, через понад вісім місяців після запуску "примарсився" на Червоній планеті, у найглибшому його кратері, і вже надсилає на Землю кольорові знімки місцевого ландшафту.
Можливо, вже через один марсіанський рік — а це 686 земних діб — ми дізнаємося, чи було життя на Марсі. А може, воно і зараз там існує? Ба більше, із цим дослідженням Марса вчені пов'язують запуск пілотованих космічних апаратів, бо подорож людей до далекої планети вже не видається фантастикою і, навіть відпрацьована на Землі. Чого ще науковці сподіваються від нинішньої марсіанської експедиції?
— Марс завжди вважався "нещасливою" для дослідників космосу планетою, — каже Ярослав Яцків, доктор фізико-математичних наук, академік НАНУ і Міжнародної академії астронавтики. — Наприклад, перший із подібних до "Curiosity" апарат НАСА, "Pathfinder", приземлився на Марсі 1997 року, однак два місяці потому Земля втратила зв'язок із ним. 1999-го апарат під назвою "Climate Orbiter" зник під час наближення до поверхні планети.
"Curiosity" — це автономна хімічна лабораторія, представник уже третього покоління марсоходів, який значно перевершує за своїми можливостями попередників. Він має розмір невеликого авто й обладнаний 20 науковими інструментами. Планується, що за кілька місяців "Curiosity" проведе повноцінний аналіз марсіанського грунту і компонентів атмосфери.
— Чи вистачить марсоходові енергії? І де, до речі, він її черпає?
— На борту космічного апарата — майже 5 кілограмів пального (це плутоній-238 у керамічних гранулах). Від природного розпаду ізотопу виробляється електроенергія, якої має вистачити на весь час роботи марсохода, — каже академік Ярослав Яцків.
— А як він тримає зв'язок із Землею?
— Завдяки антені середнього підсилення, яка під'єднана до передавача і скерована в напрямку Землі. Прийом іде зі швидкістю 1,1 кбіт/с, на частоті 7151 МГц, і радіосигналу із Землі потрібно 13,8 хвилини для того, щоб сягнути прийомного приладу апарата. Тому науковці не можуть одразу відкоригувати його роботу.
— Чому цей марсохід приземлився саме в кратері Гейла?
— То найглибший кратер, — пояснила Ольга Закутня, заступник керівника відділу Інституту космічних досліджень РАН. — Цю місцевість учені називають "геологічною кондитерською". У центрі кратера є багатокілометровий насип. Припускається, що це осадові породи, вони з'явились там, коли на Марсі була вода. Тож це місце цілком відповідає чотирьом головним пунктам місії: отримати докладні дані про клімат, геологію планети, провести підготовку до висадки людини на Марсі. А найголовніше — вивчити шари історичних покладів на дні кратера, що допоможе, як сподіваються науковці, відповісти на питання: "Чи є життя на Марсі?"
Звісно ж, поклади вкриті шаром космічного пилу, і пробитися крізь нього допомагає спеціальний нейтронний детектор "ДАН" (розробка лабораторії космічної гамма-спектроскопії Інституту космічних досліджень). Потужні імпульси нейтронів здатні "просвітити" Марс до метрової глибини. За даними "нейтронографії" поверхні дослідники зможуть оцінити вміст води в речовині й дізнатися, чи є вода в мінералах. Там, де її буде знайдено, і шукатимуть ознаки життя.
— Те, що там нині може бути вода, лише припускають?
— Завдяки спостереженням "Марс-Експрес", одній з останніх експедицій Європейської космічної агенції, вдалося детально вивчити колообіг води на Марсі. Тож певний матеріал про клімат планети і наявність води на ній уже був напрацьований. На сьогодні воду в замерзлому стані виявлено в полярних шапках Марса. Це хмари із сухого льоду, які складаються із замерзлого вуглекислого газу та води з домішками пилу.
— Чому саме Марс вибрали як потенційний об'єкт життя?
— Марс — планета земного типу, — каже Володимир Кажанов, астрофізик, науковий співробітник Харківського планетарію. — Тривалість марсіанського року становить 687 земних днів. Марс обертається навколо своєї осі з періодом 24 години 37 хвилин, щолише трохи довше, ніж Земля. Сезонні цикли також подібні до земних. Орбіти Марса і Землі практично лежать в одній площині (кут між ними становить 2°). Температура на поверхні змінюється від мінус 18 градусів (опівдні) до мінус 63 градусів (увечері). Є там і атмосфера, щоправда, вона складається із 95% вуглекислого газу, 3% азоту, 1,6% аргону, хоч містить і сліди кисню та води.
Вважається, що планета мала магнітне поле, але після зіткнення з великим небесним тілом ядро втратило майже весь обертальний момент (хоча ділянки з регулярним магнітним полем ще лишилися). Сталось це, вочевидь, майже 4 мільярди років тому. Є гіпотеза: 4 мільярди років тому на Марсі був зовсім інший клімат - атмосфера, теплий клімат,водойми, а отже, могло існувати й життя. Щонайменше на рівні мікроорганізмів.
Розраховано: кожні 50 000 років через варіації орбіти на Марсі відбувається потепління клімату, внаслідок чого лід тане. Відповідно, є вірогідність, що живі мікроорганізми, які після катастрофи вижили і певний час сплять, прокидаються. Тож не виключено, що світ стоїть на порозі нечуваних відкриттів.
— А наскільки вірогідним нині є політ людини на Марс?
В. Кажанов: — Технічно це можливо: є джерело енергії, можна збудувати відповідний корабель. А от чи витримає людина такий вояж, і досі ніхто напевно не знає. Торік росіяни разом і Європейською космічною агенцією провели наземний космічний експеримент, зімітували політ на Марс із поверненням на Землю, під час якого шестеро космонавтів провели в замкнутому просторі понад рік. Навіть за умов лише умовно наближених до цього тривалого польоту в людей, як констатували медики, почали розвиватися зміни у головному мозку, кістках, травній та серцево-судинній системах, були і психологічні проблеми, пов'язані з 520-добовою ізоляцією екіпажу.
І притім космонавти не відчули на собі ані реальних радіаційних навантажень, ані інших фізичних ризиків, пов'язаних із перебуванням на поверхні чужої планети. Тому, перш ніж дійде до польоту на Марс людини, космічні країни, вочевидь, змушені будуть вдатися до подальших серйозних тренувань. Адже ніхто не бажав би пілотованим кораблям повторення долі попередніх марсоходів.
Ірнна Конторських, "Експрес" (Львів), 9-16 серпня 2012 року
P.S.А ви б погодилися покинути Землю і переселитися на Марс?
Якщо люди й справді зможуть оселитися на Марсі, чи багато погодяться полетіти з рідної планети? Про це ми спитали відомих українців.
Леонід Каденюк, перший космонавт України:
— Ні, переселитися на Марс назавжди я б не погодився. Там шалені вітри і буревії, пилові смерчі. У десятки разів сильніші, ніж на нашій планеті! Та й зимно — морози до 100 градусів за Цельсієм бувають.
А от дачку на Марсі я б купив, щоб на шашлички з друзями літати на вік-енд. (Сміється). Можна смажити їх на кратері якогось невеличкого вулканчика, таких там повно. Шкода тільки, що город на цій дачі не виростиш: там пісок і камінь.
Анатолій Хостікоєв, актор:
— Я читав статтю професора Чарльза Колла. Він стверджує, що кілька мільярдів років тому на Марсі відбулись страшенні катаклізми, тож люди змушені були втекти з цієї планети на Землю. Цю гіпотезу підтримує чимало авторитетних науковців.
Ви тільки вдумайтесь, що це означає: усі ми — марсіани! То чому б не повернутись на історичну батьківщину і не почати відбудовувати її камінчик за камінчиком? Я хоч завтра згоден записатись у загін добровольців!
Алла Кудлай, співачка:
— Нізащо! З мого вікна — краєвид на Дніпро, на світанку прокидаюсь від співу птахів. А ще люблю поїхати у село, де народилась, викупатись у річці, у лісі ягоди й гриби збирати... Як я житиму без усього того? Я й за кордон відпочивати не їжджу, бо прикипіла душею до рідної домівки. А тут — інша планета.
Навіть якби мені сказали, що завтра на Землю упаде якийсь гігант-астероїд і всі ми загинемо, я б не летіла на іншу планету за порятунком. Тут народилась, тут і у вічність відійду...
Михайло Іллєнко, режисер:
— Знаєте, я б ризикнув. Багато їжджу по світах, був і в Африці, і в Північній Америці, і в Австралії, у непрохідні джунглі та високі гори навідувався. Марс — це нове, незвідане. А все невідоме вабить і зачаровує. Якщо там справді можна жити, я спробував би.
Володимир Бистряков, композитор:
— Підкажіть, будь ласка, а куди заяву писати? Я готовий! Так набрид той безлад у країні, що виникло бажання утекти далеко-далеко. Марс — ідеальна відстань!
Щоправда, мені доведеться взяти зі собою дітей, дружину, тещу, бабусю дружини і ще зі сотню найближчих друзів. Упевнений, у такій компанії сумно не буде. Загальними зусиллями ми б заснували там нову державу, красиву і щасливу. А із Землі до нас прилітали б туристи. Щоправда, візи б не всім видавали. А лише тим, хто має почуття гумору і не краде. Тож за мого правління нога народного депутата на Марс не ступила б...
А что вы Лерочка хотели? Украина лишь сырьевой придаток для супердержав, исследующих космические бездны. Мы их должны (потому что это и умеем) их кормить, а они будут нам говорить что и как мы должны делать в этой жизни.
Науковий світ радіє! Марсохід НАСА "Curiosity" ("Допитливість") - везунчик, бо 26 попередніх місій закінчилися провалом, а він таки успішно сів на Марсі. Він здолав відстань у понад 78 мільйонів кілометрів, через понад вісім місяців після запуску "примарсився" на Червоній планеті, у найглибшому його кратері, і вже надсилає на Землю кольорові знімки місцевого ландшафту.
