– Не вірю я в зелених чоловічків і привидів. Цього не може бути, бо цього не може бути ніколи! – слова випускника МДУ черкащанина Максима – суцільна скептика. Втім уфологам така категоричність не властива: за останні кілька десятків років черкаські дослідники пара нормальних явищ в області зафіксували майже 150 випадків, коли місцевий люд бачив НЛО.

Левова частка різної "чортівні" – від появи НЛО до привидів і природних аномалій – припадає на Чигиринський район. Із чотирьох досліджених паранормальних зон на Черкащині три пролягли на території легендарного Холодного Яру. Пояснень геофізичної аномалії Холодного Яру безліч – від специфіки розташування місцевості на місці кратера від метеорита, який влучив у Землю 30 мільйонів років тому, до історичних особливостей. Холодний Яр – величезна могила: з давніх-давен він був полем бойовищ. Скіфи, сармати, Коліївщина, визвольна війна під проводом Хмельницького, розгром Холодноярської республіки, громадянська війна та Велика Вітчизняна. Тисячолітня енергетика сотень поколінь пульсує, притягує… І не лише людей.

Неоране поле для агента Малдера

– Сплеск зафіксованих фактів появи НЛО (за уфологічною термінологією "фляп") припав на 1991-1992 роки. Можливо, це пов'язано з розпадом Союзу, коли пішов шалений потік інформації, про НЛО стали писати, і люди почали розуміти, що це таке, – розповідає виконавчий директор Черкаського уфологічного клубу Юлія Головко.

Є свідчення, що восени 1992 року НЛО бачили у с. Рацеве Чигиринського району. Місцевий дідусь вийшов уночі надвір покурити і побачив над Дніпром завислий сяючий об'єкт, який за своїми розмірами був більший за диск Місяця в небі. НЛО (а саме так визначив побачене дід, колишній військовий льотчик) "попозував" перед глядачем і швидко відлетів.

Удруге НЛО бачили мисливці поблизу с. Тіньки (неподалік Рацевого). Чоловіки їхали на полювання і попереду машини за 200-300 метрів "засікли" три кулі діаметром 4,5 – 5 метрів. Коли безстрашні мисливці вирішили вполювати двійко невідомих літунів, зброя відмовилася стріляти, хоча рушниці й були заряджені. Про випадок повідомили в міліцію. "Ці дані ми перевірили під час експедиції в Чигиринський район, й інформація підтвердилася. Тоді ж такі самі літаючі кулі бачили і над Медведівкою", – каже Юлія.

Тричі за останні 5 років НЛО спостерігали в Черкасах на Митниці. Великий круглий сяючий об'єкт на кілька хвилин застигав над плесом Дніпра, а згодом зникав.

Політ НЛО поблизу Умані очевидець спостерігав уночі 19 вересня 2004 року. Об'єкт у формі "З", втричі більший за пасажирський літак, рухався над автобаном Київ – Одеса абсолютно безшумно. Спочатку під ним летіла "зірка", радше за все, супутник, але за кілька секунд відстала. НЛО був видимий не більше хвилини, а потім зник із виду. А рік тому, 1 лютого 2006 року, десятки жителів Канівщини – сіл Межиріча і Луки – бачили диво-предивне: близько 20-ої години над сусіднім лісом завис невідомий сяючий об'єкт. Знизу від великого перевернутого конусу світилося близько 10 прожекторів. НЛО висів 2 години, після чого розчинився в темряві…

(Не)природні феномени

У тому ж таки Холодному Яру неподалік с. Мельники люди періодично спостерігають феномен "сяючих куль". "Але це не зовсім НЛО, такі ж кулі бачили в Пермській аномальній зоні. До того ж люди могли просто бути свідками кульові блискавки", – зауважує Юлія Головко. "Феноменальні" кулі – червонуваті на колір, розміром 30-40 см у діаметрі і трапляються поодинці.

Завідувач філіалу "Холодний Яр" Національного історико-культурного заповідника "Чигирин" Богдан Легоняк "сяючих куль" і НЛО на ввіреній території на власні очі хоча й не бачив, але містичну силу Холодного Яру не заперечує. "Це місце дійсно особливе – тут надзвичайно тихо, думається легше і наче зв'язок із Небесами інший, ніж деінде", – вважає він.

До свого рідного феномену мешканці хутора Хильки в Корсунь-Шевченківському районі давно звикли і вважають, що він пов'язаний із сусідньою горою. Заїжджі археологи з'ясували, що кілька тисячоліть на місці гори було древнє святилище. Щороку пізньої осені з гори на хутір на три-чотири дні спускається густий туман. Місцеві намагаються в цей час не виходити з дому. І річ не тільки в тому, що можна легко втратити просторову орієнтацію і заблукати. Були випадки, коли, прямуючи буквально до сусідського двору, за кілька хвилин люди опинялися за 25 км від домівки. Цей парадокс описаний в уфологічній літературі й має назву "просторова аномалія".

Чи боїшся ти темряви?

Кажуть, що привиди – це душі людей, які не встигли виконати свою місію в земному житті. Біля с. Чубівка на Чигиринщині люди періодично протягом уже 20 років спостерігають привида. Найчастіше його бачать у сутінках та вранці, навесні й улітку. Висока кремезна постать чоловіка в довгому чорному плащі і крислатому капелюсі невідомо звідки з'являється, доходить до мосту і щезає. Версія того, що "в привида" можуть бавитися місцеві дітлахи, відпадає. За словами очевидців, відстань від "ступень" привида до землі – з добрих півметра. Яких-небудь місцевих легенд і переказів, які б пролили світло на походження цього явища, уфологам почути не вдалося – селище відносно молоде, тут живуть дачники, а Чубівка далеченько від того місця. Там же, ближче до Думанців, розташоване і так зване "блудне місце". Вдень невеличке поле абсолютно безпечне, по ньому можна гуляти досхочу. А от вночі… Ходитимеш по колу до ранку, аж поки перші промінчики сонця не вкажуть, що цілу ніч ти безнадійно блукав по "п'ятачку" 10 на 10 метрів. Вважають, що причиною явища є події півстолітньої давнини. У 1941 році, щоб зупинити фашистів, на це поле вийшло мало не все населення сусідніх сіл. Не одна сотня народу загинула під німецькими танками, а невідспівані душі невинно убієнних досі не можуть заспокоїтися.

Якщо привид із Чубівки – досить мирний суб'єкт, то його "колега" із Суботова ледь не вкоротив життя черкаським "чорним" копачам. Перекази про легендарний скарб Богдана Хмельницького не давали спокою двом хлопцям, які цікавилися археологією. Одного дня зі своїх джерел вони отримали "наводку", що в районі Іллінської церкви, поблизу маєтку гетьмана, ці самі скарби й закопані. Маючи точну адресу, вони вирушили на пошуки, довго мандрували болотом і на одному з острівців відкопали горня із золотими монетами. Назад пішли по вузькій стежині. Місяць світить, на душі свято. "Раптом попереду метрів за п'ятдесят – тінь. Ми йдемо, очей не піднімаємо, – згадує копач, який, з огляду на зрозумілі причини, побажав залишитися невідомим. – Коли я звів очі й подивився на досить велику людську постать, яка височіла перед нами, побачив, що ніг у неї немає. Зустрічний буквально завис у повітрі". Тоді хлопець і посивів. Не змовляючись, скарбошукачі кинулися закопувати кляте горня. Швидко накидали зверху гілля, листя, щоб позначити місце і повидну повернутися по скарб. Вдень так і зробили, розгребли позначене місце, але нічого не знайшли. Обидва покинули "чорну" археологію й досі вважають, що то по свій скарб приходив охоронець-господар.

А знахідка скіфського періоду, виявлена черкаськими археологами у першій половині 90-х років під час розкопок у Чигирині під Замковою горою, теж добряче налякала вчених.

"Розкопуючи давнє городище, серед поховань ми виявили одне, яке відразу насторожило: воно було за межами того місця, де скіфи ховали мерців. Особливості будови скелету й черепа небіжчика вказували на те, що за життя скіф був горбатим і досить потворним. Вразив кілок у нього в грудній клітці. Першими на дивну знахідку відреагували місцеві собаки. Коли розкопаний скелет забрали на дослідження в місцевий музей, до будівлі позбігалися мало не всі чигиринські пси. Щоночі тварини несамовито вили, гавкали й скавчали", – розповів "Прес-Центру" Микола Іванович, учасник тієї польової експедиції в Чигирин.

Сама знахідка і постійний собачий акомпанемент вселяли такий підсвідомий жах археологам, що вони склали в ящик кістяк і закопали його там, де знайшли, попередньо поклавши в "труну" осиковий кілок – проти вурдалаків.