Якщо десь на Україні існує чарівний світ, місце особливої енергетики, звичаїв і традицій, то це напевно Карпатські гори. Вони полонять душі людей, заманюють у свої тенета і довго не відпускають. Доводиться боротися з ними, домовлятися, йти на всілякі поступки, аби хоч трохи вирватися, і то на короткий час, бо хто заночує в Карпатах хоч одну ніч, той постійно буде повертатися сюди знову і знову.
Хто хоч раз приїздив до гуцулів, той знає, що вони — народ особливий, чесний та працьовитий, а ще забобонний і магічний, адже більшість гуцулів й досі добре знаються на магічних примовляннях, володіють знаннями про світ, рослини й тварини.
Потрапляєш у гори і опиняєшся наче в казці, у королівстві, де свої закони та порядки, де кожного мандрівника гостинно зустрічають його жителі, пропонуючи найкращі їжу, напої та відпочинок. Горяни й справді почастують вас усім, що є в домі, навіть якщо ви з дороги зайдете просто попити води. Дивно, але в горах і нині можна попроситися до когось на нічліг, а за вечерею почути безліч легенд, таких, що іноді не вкладається в голові. А ще вам обов’язково розповідатимуть про гірських чаклунів — мольфарів, градівників і навіть про злого духа Арідника...
Мольфари-градiвники
Є такі мольфари, що мають владу над небом, над погодою і можуть враз викликати дощ, грозу, напустити туман, а можуть і зупинити грозову хмару, заборонивши їй бити градом людське збіжжя.
Називають таких мольфарів градівниками, або хмарниками. У своїй роботі вони використовують ритуальні речі, такі як громову палицю, градовий ніж, прут ліщини… Вступати у двобій із самою природою вкрай непросто і навіть вважається гріхом, саме тому до такого діла ставали тільки ті, хто володіли силами стихій від народження. Бувало й так, що, взявши у челядники, тобто в учні (мольфар міг мати їх до дванадцяти), чаклун розкривав талант молодого градівника.
Учні мольфара в результаті його науки ставали кожен на свою дорогу. Хтось виходив знахарем, інший — віщуном, третій — градівником, ну і найобдарованіші учні — універсальними мольфарами, земними богами, відповідно вони мали й більшу магічну силу, ніж їхні «однокласники». А якщо сповна її використовували на практиці, то через певний час ставали найстаршими, тобто коронованими мольфарами...
Вроки. Пристрiт. Зурочення
Вважається, що очі людини — це дзеркало її душі, і в цьому є певний сенс. У людей з добрими очима — душа добра і відкрита, а сама людина має гарну вдачу. А от людина з недобрими очима — заздрісна і мстива. В народі про таких кажуть «лихий на око». Варто людині з такими очима подивитися на когось і побажати цій людині недобре, побажання це обов’язково справдиться. Хтось із таких людей робить зле ненавмисно, підсвідомо, а інші, знаючи свою злу вдачу, ще й тішаться з цього. Вроки найчастіше наводять жінки, а основним приводом для цього стає заздрість. Дуже легко може наврочити людина, яка має очі різного кольору.
Знайте, що наврочити може навіть найрідніша, найближча людина. До певних людей наврочення взагалі «не пристає», але є й такі, до яких вроки ніби липнуть, «чіпляються» безпере шкодно. У народі таких людей називають «мізинчиками». «Мізинчики» — це останні в роду діти або ті, яких двічі відлучили від грудей.
За повір’ями, вроки, або пристріт можуть бути наведені не тільки «лихим оком», а й пересилатися на відстані, подумки, через вітер, воду або їжу. Також вони можуть бути просто вимовленими вашими недругами в лиху годину.
Зурочення — це не що інше, як кинута у вас погана думка, підкріплена сильними негативними емоціями. Вроки можуть бути випадковими, поодинокими по своїй суті, а можуть бути й колективними. Випадковими вроками стають погані думки або просто погляди під час негативного контактування з людьми в громадському транспорті,...
Щоб поробка бiльше не поверталася
З листа:
«Шановний Оресте, дякую вам за таку потрібну книгу, за ті поради, які ви даєте, і за вашу нелегку працю. Я теж допомагаю людям і сама знаю, як це часом складно… Ні дня, ні ночі для себе. Я от що хотіла б запитати у вас: може вам відомі способи як відправити з людини зняту поробку так, щоб вона ніколи більше до неї не поверталася?»
Існують такі види поробок, які й справді можуть знову повернутися назад через певний час після їх зняття. Коли мені передавали знання, то наказували, щоб я завжди після такої роботи відправляв будь-який знятий негатив з людини… у пляшку. Так-так, саме у пляшку. Ви напевне чули історії, як люди знаходили у землі глечики, коробки, графіни і, розбиваючи їх або відкорковуючи, згодом дуже хворіли. Ось яку історію я отримав нещодавно поштою. У листі одна дуже поважна пані з Чернігівщини просила про допомогу.
Вона розповідала сімейну легенду — як її бабуся поралася на подвір’ї і, викорчовуючи старезний трухлявий пень, знайшла у землі під ним залитий смолою горщик. Подумавши, що там могли б бути старовинні монети, золото чи ще якесь багатство, вони з дідом цього горщика розбили, проте всередині не було нічого. Дід ще довго сміявся з баби: вони ніяк не могли второпати, який сенс закопувати пустий горщик в землю. Пройшов час, і вони обоє захворіли, та так сильно,...
Змова вiд порчi
Чи ти ділом зроблена,
Чи ти словом наслана,
Чи в понеділок, чи у вівторок,
Чи в середу, чи в четвер,
Чи в п’ятницю, чи в суботу,
Господь дав на тебе згоду.
Я тебе визиваю, викликаю,
З раба Божого (ім’я) отсилаю.
Господа Бога буду просити,
Святими молитвами молити,
Пречисту Діву благати,
Від сил зла (ім’я) визволяти.
Не моїм духом,
А Божим духом.
Не моїми устами,
А Божими словами.
З раба Божого (ім’я) зійди,
В глуху сторону піди,
Там собі спи-живи
І раба (ім’я) на віки відпусти.
Тьфу. Тьфу. Тьфу.
Цю примівку можна використовувати як при людині, так і начитувати на фотознімок, поклавши на світлину праву руку.
Все буде добре!
Кожна людина — особлива. Вона створена за образом і подобою самого Творця! Такої людини, як Ви, ніде немає, не було й не буде...
Дорогі мої, бережіть себе, турбуйтеся про свій зовнішній вигляд, а головне — про душу. Наші думки, наші бажання, наше ставлення до навколишнього середовища відображається на нас. Самонавіювання, турботи, стреси руйнують той храм, в якому перебуває наша безсмертна душа.
Розвивайтеся. Самовдосконалюйтеся. Знаходьте час для молитви та самоаналізу. Відвідуйте театри, концертні заходи, читайте книги, навчаючись мудрості в інших людей.
Не гайте свого дорогоцінного часу на плітки, пусті балаканини та лежання на дивані перед телевізором, звідки ви майже завжди отримаєте дозу негативних новин.
Робіть більше добрих справ. Знайте, після Вашої смерті за вас говоритимуть ваші справи.
 P.S. Публікується з люб'язного дозволу автора книги "Книга порад карпатського мольфара" Ореста Стафійчука, відомого мольфара Західної України. Загалом, "ця книга присвячена українській магії, - говорить автор. - У ній розповідається про унікальне явище в культурі народів Західної України - мольфарство, його історію та сучасність. Я ділюся з читачами рідкісними засобами, ритуалами, таємними словами і заклинаннями, якими володію сам і які використовую у своїй практиці".
|
