Таємниці природи… А чи є їм місце в технологічному двадцять першому столітті? Здається, що науці відомо про навколишній світ буквально все. Але це тільки на перший погляд. За останній час надходить все більше інформації про надзвичайну складність нашого Всесвіту. Мабуть сьогодні немає людини, яка б не чула про таємничі об'єкти в повітряному просторі, загадкові малюнки на полях, дивні події з окремими людьми.
 Нас оточують багато форм енергій у вигляді різноманітних полів. Все це взаємодіє між собою, впливає на наш фізичний стан, психічну діяльність, свідомість. І мало хто намагається цьому протидіяти, не говорячи вже про необхідність дослідження явищ чи об'єктів, що спостерігаються.
Найбільш чутливими до сприйняття незвичного (аномального) є діти. Вони можуть відчувати (бачити) те, що не доступно дорослим. Але парадокс у тому, що дитина ще не може критично й об'єктивно аналізувати незвичайну подію як і спотворювати її. Отже інформація, що надходить від дітей є «чистою» і дуже цінною для науки. Перебування на стадії дитинства виключає тягар сучасних життєвих проблем, який заважає дорослим пізнавати таємниці людського буття.
То чи треба школяреві починати здобуття освіти із пошуків незвичайного і таємничого? Відповідь однозначна, – так! Бо так визначається майбутнє людини, тобто її доля. Перші кроки до пізнання вирішують все. Тому відпадає необхідність у молодої людини вести пошук різних розваг та штучних віртуальних задоволень.
Березнева (2010 року) відеозйомка лісового масиву біля села Піски показала присутність на певній висоті над лісом сріблястого об'єкта, який раптово з'явився нізвідки (під час зйомки його не було видно). Фахівці з національної академії наук України зацікавилися ним, але не змогли пояснити його походження як і заперечити існування нерозпізнаного літаючого об'єкта. До цих пір дана подія продовжує хвилювати і кликати в нові мандри рідним краєм.
 Скептичний читач може зробити закид про випадковість і суб'єктивність сприйняття аномального явища. Інший факт перетворює випадковість у закономірність. Пізньої осені 2006 року поблизу одного села (недалеко від міста) було знайдено ділянку землі майже округлої форми з рослинністю всередині, яка мала білий колір. Діаметр «плями» – 14 метрів. Через рік коло не тільки не зникло, а й чітко проявилося у вигляді густої зеленої трави одного з видів рослин. Цього спекотного року все навколо поляни вигоріло, але в середині рослини залишилися зеленими. Навіть кінчики рослин виявилися не підсушеними. Радіоактивний фон перевищував норму в чотири рази. Двічі вимикалася відеокамера, сигналізуючи про забруднення її елементів. А за 30м від аномальної ділянки все показувало норму. Ще об'єкт стимулював короткочасне поліпшення зору. Ця історія ще не має фіналу, а явище потребує ґрунтовного дослідження.
Можна було про це й не говорити, якби все було добре в нашому суспільстві, – в батьків було більше часу для спілкування з дітьми, діти й підлітки менше сиділи по різних інтернет-клубах, розмальовували фарбами стіни будинків та формували в собі різні шкідливі звички. Зараз майже в кожного є стільниковий телефон з відеокамерою і провести спостереження можна просто й швидко. Школяреві потрібно більше часу проводити серед природи і не тільки для відпочинку.
За прикладами ходити не треба. Старшокласник ЗОШ № 5 зафіксував на відеокамеру телефону (12 сек.) маневрування НЛО, чим удостоївся уваги фахівців з академії наук України. Зараз при Центральній астрономічній обсерваторії академії вже давно функціонує центр по вивченню аномальних явищ «Зонд». Він працює в тісній співпраці з телевізійним каналом СТБ, який реалізує проект «Паралельний світ». Телевізійники вже закінчують роботу над передачею про незвичайні явища в Полтавській області. А чим гірша Сумщина, Роменський край? Природа в чеканні на своїх дослідників.
Дехто скаже, а для чого і кому все це потрібно? Однозначної відповіді не буде, адже Всесвіт дуже різний кожна особистість. Одного цікавить бізнес, іншого – кар'єра, третього – зміст життя. Але всі ми колись приходимо до проблеми причинного зв'язку нашого існування з аномальними явищами, що пропонує нам природа та до питання, чи є там, за незвичайним звичайне життя. Допоки людині буде цікаво творити досліджуючи планету, вона буде тримати її в своїх обіймах поступово але невпинно розкриваючи свої таємниці. Отже, сьогодні дуже актуальним залишається гасло: «Рушай в природу вивчати її закони!».
Володимир ЛИТОВКА, учитель біології ЗОШ № 5, член-кореспондент громадського науково-дослідницького об'єднання «Космопошук», координатор напряму «Криптобіологія» в Україні, керівник пошукової групи «Ромни—Космопошук», м. Ромни, Сумська обл.
| 
