 Ми вважаємо, що знаємо про довкілля все або майже все. Але це далеко не так. Щороку на нашій планеті у важкодоступних місцях (в основному) науковці відкривають, описують, дають назви новим видам фауни і флори. Та не обов'язково для цього треба далеко їхати. Ось вже декілька років у засобах масової інформації мандрує інформація про загадкову, невловиму тварину з умовною назвою «чупакабра». Жодній людині ще не вдалося зробити знімок, чи впіймати живою. Причиною цього є ознаки розумної поведінки цієї істоти. Виходить, що вона здатна до людського логічного мислення. Але не все так просто. Її поведінка поєднує в собі ознаки інтелекту вищих хребетних тварин та агресивної жорстокої, неадекватної людини.
Невмотивоване знищення ссавців з родини Зайцеподібні, здатність до елементарної лічби, незрозумілі естетичні вподобання (розподіл вбитих тварин на рівні частини, викладання своїх жертв рівними рядами та ін.), вміння відкривати складні пристрої, застосовувати неймовірну (з погляду людини) силу, гіпнотичний вплив на свідомість та психіку інших тварин і людини.
Не тільки «чупакабра» хвилює дослідників. Свої таємниці зберігають: плазуни-динозаври, «снігова» людина, «русалки», дракони та інші. Цей напрямок зоологічної науки називається криптобіологія. Офіційна наука не визнає криптобіологів і заперечує можливість існування на планеті цих міфічних і легендарних тварин. Та як кажуть люди – усьому свій час, а ще краще написано в Новому Заповіті: «…Час розкидати каміння і час його збирати…».
Уже багато років досліджує аномальні явища в природі та НЛО міжнародне громадське науково-дослідницьке об’єднання «Космопоиск» (Москва, Росія). Його координатором є відомий у світі мандрівник, дослідник, учений, письменник, конструктор космічних апаратів Вадим Олександрович Чернобров.
Російське криптобіологічне відділення Космопошуку (очолює Юлія Шепелєва) вирішило взяти активну участь і допомогти українській групі «Ромни – Космопошук – Екологія» у розгадці таємниць легендарної «чупакабри».
За останні два роки ми вже приймали в себе Всеукраїнський польовий з’їзд Космопошук, пошукові групи з Києва, Чернігова, Російської федерації. Тому наші ентузіасти вже близько наблизилися до розуміння феномену «чупакабри».
Сумщина (с. Козацьке Конотопського району), Роменщина (с. Локня, Андріївка, Пустовійтівка, Вовківці) не стали виключенням в Україні щодо проявів активної діяльності загадкової істоти. У кількох селах вона активна вже другий рік. Нами неодноразово були проведені опитування постраждалих мешканців указаних сіл. Події документувалися та фіксувалися на фото та відео носіях. Усі факти є очевидними і дуже подібними. А це означає, що в різних місцях, іноді одночасно, діє група (популяція) невідомих істот тваринної сутності, які володіють ознаками інтелекту. На що вказує їх поведінка та чудова пристосованість до життя.
Ще «свіжа» майже детективна історія сталася в дуже мальовничому селі над річкою Сулою – Вовківцях. Одного разу (подія відбувалася взимку) в родині, що проживає на околиці села біля соснового лісу й болота, сталася біда. . Господиня вранці побачила відкриту клітку, де утримувалися четверо дорослих кролів. Усі вони були без ознак життя. Їх було рівненько викладено в один ряд по двоє. Невідома тварина зробила укус в ділянку хребта. Виділень крові не було. Клітки закривалися на шпінгалет. Дві крайні клітки «воно» відкрити не змогло. Шпінгалет розташовано на висоті 1,2м. Щоб відкрити дверці треба або підстрибувати, або бути високим і мати кінцівки хапального типу (як у приматів чи людини).
Щоб захиститися від потвори, господарі вирішили придбати породистого собаку, щоб він не боявся «чупакабри». Потомство одержали від схрещування тварин, яких утримували мешканці з Москви і Харкова. Щеня виросло швидко. Це був гібрид середньоазіатської вівчарки з породою алабай, в родоводі якого була кров інших відомих порід собак. Про можливості цього собаки говорять факти двохразового розриву ним металевого ланцюга. Вдень господарі закривають свого собаку в підсобне приміщення, а вночі відпускають для охорони підсобного господарства. Привчена тварина далеко від двора не відходить.
28 червня, коли вже стемніло, собака приніс під вікно щось велике ще живе й тепле і став звати господарів. Він довго не хотів віддавати свою здобич, бо видно була вона йому до смаку, хоч і неприємно смерділа (так тварина відлякує своїх ворогів). Роздивилися, зробили відеозйомку на камеру стільникового телефону. Це була дивна тварина покрита рідкою шерстю на задній частині тулуба, масою 5 кг, довжиною 70 см. У пащі були незвичайної форми 16 хижих зубів. Задні ноги мускулисті як у зайця, передні – коротші. Тварина мала на передніх ногах не одну кисть, а дві. Шия схожа на шию удава, довга. На задніх ногах по чотири пальці з гострими кігтями. Хвіст 25 см, як у пацюка. М’язи були світло сірого забарвлення (кажуть біле м'ясо)Усі ознаки будови тіла говорили про те що вона добре стрибає і пересуватися може тільки стрибками. А взагалі цей монстр нагадував: кота, кроля, кенгуру, пацюка. Якби тоді його бачив зоолог, то він би розповів набагато більше.
Продовження історії має ще більшу інтригу. Галина Іванівна Пріхненко - так звати господиню, залишила потвору тому, хто її здобув. На ранок вона була вже без голови й передніх ніг, бо собака дуже любить кістки. Саму смачну частину тіла пес чомусь їсти не захотів.
Подивитися на дивну тварину приходило майже все село. Ніхто нічого подібного в своєму житті не бачив. Потім її закопали в лісі. Через два дні приїхали бувалі мисливці й ветеринари. Відкопали, і знову ніхто нічого конкретного сказати не зміг. А смердючий запах був такої сили, що дехто не захотів близько підходити. Вирішили (озброєні) пошукати лігво на болоті. Бачили сліди (стежки) але результату ніякого.
Науково-пошукова група «Ромни – Космопошук» прибула на місце події через 8 днів (пізно дізналися про цей випадок). Знову розкопали. Провели дослідження (цей запах переслідував нас ще добу. Поїхали додому. На другу ніч телефонує Віталій – син Галини Іванівни, учень 11 класу Пустовійтівської школи. Він говорить, що хтось відкопав тіло тварини, забрав її з собою, не залишивши від трупа жодних слідів. Це була не людина. Тіло істоти мною було загорнуто в поліетиленовий мішок на тканину і закопано на півметровій глибині. Його хтось за задні ноги видалив з цієї обгортки, залишивши тільки отвір, який було акуратно вигризено. Пакет і тканина не були розгорнуті зовсім, а пісок з ями відкинуто в один бік. Від неприємного запаху не залишилося й сліду. Тепер вже не пахли ні пакет, ні тканина. Наше припущення було таким: «Родичі своїх не кидають, вони як і люди, їх ховають».
ЗОШ № 5 (Сумська область, м.Ромни).
"Ромни - Космопошук".
Пошукова група (9 - 11 кл.) Бачила схожих (за описом) тварин і сім'я Литвиненко, коли їхали власним авто до Києва. Це було о 23 годині в районі селища міського типу Срібне. У світлі автомобільних фар збоку від дороги стрибали дві тварини сірого кольору, без шерсті, схожі на кенгуру. Вони раптово то зникали, то з'являлися знову – розказувала мені вчитель біології Роменської школи № 4 Олена Литвиненко. Коли поверталися назад, знову бачили цих сірих істот. Таких фактів тільки на Роменщині нами накопичено вже багато.
За останній час «чупакабру» бачили в сусідньому селі Вовківці. Світлана Соловей вийшла пізнього вечора на свій город. Там вона побачила дивну істоту. Що рухалася не швидко але стрибками як кенгуру. Жінка не злякалась (має двох малолітніх дітей), знайшла під рукою палицю, кинула й попала. Невідома істота зникла.
Часто жителі села зі сторони річки й болота чують вночі жахливі крики, дуже схожі на дитячі, людські. А собака не вгамовується і рве ланцюг… Історію з «чупакаброю» не завершено…
Висновки повинні зробити науковці. Світ, у якому ми живемо вперто не хоче розкривати свої таємниці. Але для допитливих та ентузіастів немає нічого неможливого. Треба тільки цього прагнути.
Володимир Литовка, учитель біології, вчитель-методист, громадський інспектор з охорони навколишнього природного середовища, член-кореспондент громадського науково-пошукового об’єднання «Космопоиск», член редакційної колегії газети «Біологія» «Шкільний світ».
|
