Що таке дольмен? Багато нині про них пишуть, але все ж, нагадаємо. Така собі кам’яна коробка, схожа на вулик. Подібність цю підсилює отвір, як правило, круглий, розташований на певній висоті у фасадній стінці дольмена. Задня стіна часто трохи нижча за передню, тож плиту, яка слугує дахом, нахилено під певним кутом. На внутрішніх стінах «коробки» уважні дослідники виявляють ряди паралельних хвилястих чи зиґзаґоподібних ліній, чітко прокреслених у пісковику, з якого й будують мегаліти. Хоч і зрідка, у дольменах знаходять особливі глечики з такими самими зиґзаґами, а також своєрідні кам’яні «корки», що ними замикали згадувані круглі отвори. От, власне, і все.

Відомий український учений-геолог Ростислав Фурдуй, прихильник теорії палеоконтакту – відвідання в сиву давнину нашої планети «братами по розуму» – багато часу присвятив вивченню дольменів і кромлехів (простіші аналоги Стоунхенджа) Північного Кавказу. Мегаліти будували не абиде, а вздовж розломів земної кори, по суті, у місцях аномальних. Пісковик, із якого їх складали, містить кристали кварцу, і за певних умов відбувався п’єзо-ефект – дольмени «співали» в ультразвуковому діапазоні. Ростислав Фурдуй вважає, що будівничі мегалітів знали про їхній вплив на людський організм і вміли лікувати з їхньою допомогою низку серйозних хвороб, наприклад, безпліддя. А в інших випадках дольмени могли використовуватись як щось на кшталт психотропної зброї.

Зрозуміло, такий феномен, як «печери Довбуша», дослідники увагою не обминули. Очевидно, тут у горах, за глобальним проектом великих будівничих минулого, мали бути системи дольменів. Але куди їх тут притулиш? От і вирішено було видовбати їхні аналоги в скельній породі. Якщо хочете, це був експеримент, і – увага, панове патріоти! – цей експеримент відбувся біля нинішнього села Бубнище Болехівського району на Івано-Франківщині, тобто в Україні. Дарма що тоді не було не тільки Олекси Довбуша, а й українців, слов’ян і навіть індоєвропейців. Бо, поза всяким сумнівом, «печери Довбуша» – ровесники Стоунхенджа, Баальбекської тераси та інших споруд кам’яного віку. Річ навіть не в зовнішній, точніше, внутрішній подібності (той, хто побував усередині «класичного», скажімо, північнокавказького дольмена, а потім зайшов до Довбушевої «овечої кошари», не може не відзначити разючої подібності обох об’єктів). Порівняно недавно, уважно придивившись до вкритих «пилом тисячоліть» стін «печери», один дослідник-аматор виявив тут характерні ряди зиґзаґоподібних ліній – останні сумніви, як зазначив, довідавшись про це, Ростислав Фурдуй, розвіялися.